Байко Марія Яківна

Байко Марія Яківна
Народилася	2 березня 1931; Яблониця Руська, Гміна Дидня, Березівський повіт, Республіка Польща
Померла	18 листопада 2020 (89 років); Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	співачка, викладачка університету
Alma mater	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Заклад	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Членство	Тріо сестер Байко
Брати, сестри	Байко Зеновія Яківна, Байко Даниїла Яківна, Байко Ніна Яківна
У шлюбі з	Одрехівський Василь Павлович
Діти	Одрехівський Володимир Васильович і Одрехівський Роман Васильович
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня	Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Премії
	; ; ;

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Байко.

|брати, сестри=

Марі́я Я́ківна Ба́йко (2 березня 1931, Яблониця Руська, Польща — 18 листопада 2020, Львів) — українська співачка (сопрано), народна артистка України, професор кафедри академічного співу Львівської музичної академії імені Миколи Лисенка.

Життєпис ред.

Народилася на Лемківщині. Виступала в тріо сестер Байко.

Я народилась у гірському селі Яблониця на Лемківщині. Із сестрами пасли корів і вимовляли звук «о», а поміж гір він відлунював. То неймовірно тішило нас. Співали й маминих пісень. Так і виробили голос і слух. Нашому таланту, коли вже переїхали до Львова, усі дивувалися.

1945 року родину переселили до міста Буськ Львівської області. Закінчила Львівську консерваторію.

Мені дуже пощастило вступити до консерваторії у той час, коли там працювали найкращі композитори, музиканти. Свої ноти мені якось подарував сам Кос-Анатольський, а іспити приймали Станіслав Людкевич, Микола Колесса. І навчалась я у племінниці Соломії Крушельницької — Дарії Бандрівської, яка передала мені досвід техніки «бельканто». Це італійська школа, що навчає, як правильно тримати поставу, розвивати дихальну систему, аби голос звучав правильно й гарно.

Сестри Байко (Марія, Ніна, Даніїла), А. Авдієвський, А. Кушніренко, С. Турчак у кулуарах концертної зали (1973)

Репертуар: українські народні пісні, солоспіви Лисенка, Людкевича, Кос-Анатольського, Фільц, Барвінського.

З 1982 — професор Львівської консерваторії (нині Вищий музичний інститут імені М. Лисенка).

Марія Байко виступала з сольним концертом у Тернополі (1990), брала участь у конкурсах співаків імені С. Крушельницької (1990–1998), створенні Тернопільського товариства «Лемківщина» (1990), фестивалях лемківської культури у місті Монастириська (1991, 2001–2002) та селі Гутисько Бережанського р-ну (1999), вечорі пам'яті В. Вихруща (2002).

Наукові праці присвячені українській пісні та її творцям. Працювала над автобіографічною книгою.

Померла 18 листопада 2020 року в 89-річному віці у Львові^[1]. Була похована 20 листопада поруч із могилою чоловіка, відомого скульптора Василя Одрехівського, на Личаківському цвинтарі (поле № 67).

Нагороди ред.

Лавреатка Шевченківської премії
Орден княгині Ольги
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)^[2]

Дискографія ред.

LP грамплатівки

Співає Марія Байко. — ЗЗД—00012859—60 (1963).
ЗЗД — 29095 (Леся Українка) (1971).
С30-20315-002-Д0315 (Пісні Франкового краю) (1987, запис 1983).
С30—17736 (Українські народні пісні) (1988, запис 1982).
СЮ—29041—003—29041/0 «О не забудь» (старогалицькі романси і пісні) (1990, запис 1989), усі — М.: Мелодия.

аудіокасета: Марія Байко. «Співаночки мої». Українські народні та релігійні пісні. — Л.: ТзОВ «Ліда», 3260-95, 2000.
Компакт-диски

CD «Співаночки мої». — Л.: Галрекордс, 2003;
CD Твори Богдани Фільц «Любимо землю свою». — К.: НРКУ, К: 605962 АШ, 2004.

Примітки ред.

↑ Відійшла у вічність українська співачка Марія Байко. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 18 листопада 2020.
↑ Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю „20 років незалежності України“» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2012. Процитовано 23 серпня 2011.

Джерела ред.

Курій Юлія Немає щасливіших людей, аніж ті, що кохаються в музиці // Експрес. — № 131 (5488). — 2010. — 25 листопада—2 грудня. — С. 11.
Б. М. Фільц. Байко. esu.com.ua. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.

Література ред.

Барна В., Дуда І. Байко // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
Бабюк Л. Присвячується Д. Січинському // Музика. — 1986. — № 1.
Білинська М. Чудовий спів і акомпанемент. Концерт М. Байко і Я. Матюхи // Жовтень. — 1987. — № 4.
Білинська М. Чудовий ансамбль [Творчий звіт М. Байко і Т. Лаголи] // Вільна Україна. — 1966. — 20 листоп.
Білинська М. Звітують педагоги консерваторії [М. Байко та Т. Лагола] // Культура і життя. — 1968. — 26 груд.
Білинська М. Пісні Франкового краю співає Марія Байко. Анотація // Всесоюз. студия грамзаписи «Мелодия». — М., 1983.
Павлишин С. Марія Байко / Супровід, текст до CD укр. та англ. МОР-ми. — Л., 2003.
Мисько-Пасічник Р. «Гей, лети, павутиння» // Митці Львівщини. Календар знаменних і пам'ятних дат на 2006 рік. — Л., 2006.
Бандрівська О. К. Науково-методичні праці, статті, рецензії. — Львів: Апріорі, 2002. — Вип. 6. — 148 с.
Горак Р. Д. Якби на квіти та не морози // За вільну Україну. — 2001. — 4–5 трав.
Зелінський О. С. Барви сопрано // Культура і життя. — 1971. — 22 лип.
Катрич О. Т. Стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти): дослідження. — Дрогобич: Відродження, 2000. — 100 с.
Колодуб И. О народнопесенных традициях украинской вокальной школы. — К.: Муз. Україна, 1984. — 48 с. (рос.)
Лисенко І. М. Словник співаків України / Іван Лисенко; післямова М. Слабошпицького. — К.: Рада, 1997. — 354 с.
Макара М. С. Принципи інтерпретації народної пісні Марії Байко та їх значення для піаніста-концертмейстера // Теоретичні та практичні аспекти роботи піаніста-концертмейстера: збірник статей / упор. Л. Ніколаєва. — Львів: Сполом, 2010. — С. 43–51.
Мартинсен К. Индивидуальная фортепианная техника на основе звукотворческой воли. — М.: Музыка, 1966. — 220 с.
Ментальність [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Словник літературознавчих термінів.
Мистецтво України: біографічний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1997. — 700 с.
Митці України / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1992. — 846 с.
Павлишин С. С. Вона народилась з піснею // Наше життя. — 2001. — № 3. — С. 5–6.
Павлишин С. С. Концерт Марії Байко [у Великому залі консерваторії] // Вільна Україна. — 1963. — 14 квітня.
Павлишин С. Марія Байко [Архівовано 20 липня 2020 у Wayback Machine.]
Рабинович Д. Исполнитель и стиль. — М.: Сов. композитор, 1979. — Вып. 1. — 320 с. (рос.)
Романюк Павло. Співучі самоцвіти // Культура і життя. — 1976. — № 12 (2190). — 8 лютого.
Рудакевич О. М. Ментальність і політична культура української нації // Розбудова держави. — 1995. — № 10. — С. 26–30.
Самотос Н. І. Співає Марія Байко // Вільна Україна. — 1984. — 6 трав.
Серов А. Н. Избранные статьи: в 2 т. / А. Н. Серов; под ред. Г. Н. Хубова. — М.: Госмузиздат, 1957. — Т. 2. — 732 с. (рос.)
Скочиляс М. Співають сестри Байко // Літературна Україна. — 1968. — Березень.
Фільц Б. М. Байко Марія // Українська музична енциклопедія. — К., 2006. — Т. 1. — С. 121.
Фільц Б. М. Байко — сестри Ніна, Марія, Даниїла [Архівовано 20 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 100. — ISBN 966-02-2681-0.
Фишер Э. Фортепианные сонаты Л. ван Бетховена // Исполнительское искусство зарубежных стран. — М.: Музыка, 1977. — Вып. 8. — С. 164—194. (рос.)
Чижевський Д. Культурно-історичні епохи // Українське слово. — К.: Рось, 1994. — Кн. 3. — 686 с.
Шахова Л. Серебряная нить мелодий / Сельская газета. — 1976. — 1 июля. (рос.)
Юрас І. І. Памфіл Юркевич: подробиці біографії // Філософська думка. — 1999. — С. 119—138.
Recital des virtuoses d'Ukraine [без прізвища автора] // Gap. — 1999. — 29 sep. — Р. 5-05A.
Regards sur la culture ukrainienne [без прізвища автора] // D. L. — 1999. — 23 sep.
Б. Фільц Байко Марія Яківна // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 122

Посилання ред.

У Львові померла народна артистка України Марія Байко /Укрінформ, 18.11.2020/ [Архівовано 18 листопада 2020 у Wayback Machine.]

[1] Відійшла у вічність українська співачка Марія Байко. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 18 листопада 2020.

[2] Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю „20 років незалежності України“» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2012. Процитовано 23 серпня 2011.

[1]

[2]