Багратуні Ваган Вачеєвич
Ваган Вачеєвич Багратуні (вірм. Վահագն Բագրատունի, 12 березня 1938, Єреван — 1 липня 1991, там же) — вірменський радянський актор, режисер, педагог, народний артист РРФСР.
| Багратуні Ваган Вачеєвич | |
|---|---|
| Народився |
12 березня 1938[1] Єреван, Вірменська РСР, СРСР |
| Помер |
1 липня 1991 (53 роки) або 1992[1] Єреван |
| Країна |
.svg){kind=small} Вірменська РСР |
| Діяльність | актор |
| Батько | Vache Bagratunid |
| Нагороди |
   |
| IMDb | ID 1341846 |
Біографія ред.
Ваган Вачеєвич Багратуні народився 12 березня 1938 року в Єревані в артистичній родині.
У 1960 році закінчив Єреванський художньо-театральний інститут за фахом актор драматичного театру. У 1964 році закінчив факультет режисури музичного театру ГІТІСу.
З 1964 року працював режисером в Саратовському театрі опери та балету, викладав у Саратовській консерваторії. У 1967-1974 роках був головним режисером Державного академічного театру опери та балету імені О.А. Спендіарова в Єревані.
У березні 1974 року його запросили в Новосибірський театр опери і балету на постановку опери П. І. Чайковського «Орлеанська діва» і у 1974-1988 роках був головним режисером Новосибірського театру. Здійснив в Новосибірську більше 20 оперних постановок, великі концертні програми. Крім цього у 1981-1988 роках викладав в Новосибірської консерваторії, був професором кафедри оперної підготовки.
З 1988 року до кінця життя жив і працював на батьківщині в Єревані.
Здійснив ряд постановок у Донецьку, Улан-Баторі, Стамбулі та інших містах.
Помер 1 липня 1991 року в Єревані[2].
Родина ред.
- Батько — актор Ваче Багратуні (1911-1992), грав у Вірменському театрі імені Сундукяна, заслужений артист Вірменської РСР.
- Мати — Віолетта Вартанян, співачка Державного оперного театру імені О.А. Спендіарова.
Нагороди та премії ред.
- Заслужений діяч мистецтв РРФСР (27.10.1977)[3].
- Народний артист РРФСР (17.01.1983).
- Орден «Знак Пошани» (11.03.1988).
Роботи в театрі ред.
- «Орлеанська діва» П. Чайковського
- «Царська наречена» М. Римського-Корсакова
- «Фіделіо» Л. Бетховена
- «Кармен» Ж. Бізе
- «Травіата» Дж. Верді
- «Казки Гофмана» Ж. Оффенбаха
- «Пані Боварі» Е. Бондевіля (вперше в СРСР, 1980)
- «Надзвичайна подія» Г. Іванова
- «Отелло» Дж. Верді
- «Севільський цирульник» Дж. Россіні
- «Гарячий сніг» А. Холминова
- «Князь Ігор» А. Бородіна
- «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні
- «Ревізор» Г. Іванова
У співпраці з Б.Ю. Грузіним:
- «В бурю» Т. Хреннікова
- «Фіделіо» Л. Ван Бетховена
- «Отелло» Дж. Верді
- «Севільський цирульник» Дж. Россіні
- «Хованщина» М. Мусоргського
Фільмографія ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
- ↑ ՎԱՀԱԳՆ ԲԱԳՐԱՏՈՒՆԻ (Ваган Багратуни). AV production. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 червня 2018.(вірм.)
- ↑ Указ Президіуму Верховної Ради РРФСР від 27 жовтня 1977
Посилання ред.
- Ваагн Багратуни — режиссёр, который слышал музыку. Новосибирский театр оперы и балета. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 4 червня 2018.
- Vahagn Bagratuni - in Memoram. facebook. Процитовано 4 червня 2018. (англ.)
- Ваган Багратуни. КиноПоиск. Процитовано 4 червня 2018.
- Багратуни Ваган Вачеевич. Энциклопедия фонда «Хайазг». Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 4 червня 2018.
- ՎԱՀԱԳՆ ԲԱԳՐԱՏՈՒՆԻ (Ваган Багратуни). AV production. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 червня 2018.(вірм.)