Бабюк Віктор Ярославович
Ві́ктор Яросла́вович Бабю́к (24 квітня 1984, м. Братськ, Іркутська область, Російська Федерація — 31 липня 2014, м. Шахтарськ, Донецька область — старший солдат 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади, учасник російсько-української війни.
| Бабюк Віктор Ярославович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
24 квітня 1984 місто Братськ, Іркутська область, Російська Федерація | |
| Смерть |
31 липня 2014 (30 років) місто Шахтарськ, Донецька область (від снайперської кулі під час обстрілу бойовиками (відкрита черепно-мозкова травма)) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 ВДВ України | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1984 року в місті Братськ Іркутської області.[1] З 1985 року проживав з сім'єю в селі Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області.
У 1991 році пішов у перший клас Ошихлібської середньої школи. 2000 року закінчив 9 клас та вступив до Чернівецького училища, здобув спеціальність столяра. В 2006 році закінчив Чернівецьке ПТУ № 4 здобувши професію столяр будівельного різьбяра по дереву та берізці і працював на одній із фірм міста Чернівці, що виготовляють меблі, столяром. Після закінчення училища з 23 жовтня 2003 року по 27 травня 2005 року проходив військову службу в м. Дніпропетровськ у 25 аеромобільній десантній бригаді.[2]
Віктор Бабюк був призваний за мобілізацією до лав збройних сил у березні 2014 року.[3] Службу в зоні АТО проходив в м. Слов'янськ, Горлівка, Шахтарськ, де виконував бойові завдання далекомірника та одночасно старшого розвідника.
Загинув під Шахтарськом під час обстрілу терористами.[4] Поховали Віктора Бабюка у с. Ошихліби Кіцманського району.[5]
Залишилися дружина, троє дітей, батьки та семеро братів та сестер.[1]
Нагороди ред.
14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно)[6].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Бабюк Віктор Ярославович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 8 вересня 2022.
- ↑ Бабюк Віктор Ярославович Старший солдат - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 8 вересня 2022.
- ↑ На Кіцманщині прощатимуться з Героєм — Віктором Бабюком// Чернівецька ОДА офіційний вебсайт, 5 серпня 2014. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
- ↑ Роман Ванзуряк висловлює щире співчуття рідним та близьким Віктора Бабюка // Чернівецька ОДА офіційний вебсайт, 2 серпня 2014 [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Літак із тілами двох загиблих буковинців уже прибув до аеропорту // «Чернівецький промінь», 4 серпня 2014 [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Віктор Бабюк загинув за Україну // «Вільне життя», 8 серпня 2014 [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] - ↑ Відео: Печальний рейс// 4 серпня 2014. Архів оригіналу за 17 грудня 2015. Процитовано 15 серпня 2014.
- ↑ Указ № 873/2014. Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.
Джерела ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |