Борис Карлович Бабич (1903, Катеринівка — 1966, Київ) — радянський ортопед, травматолог, професор (1946).

Борис Карлович Бабич
Народився 1903(1903)
Катеринівка, Катеринославська губернія
Помер 1966(1966)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність ортопед, травматолог
Галузь ортопедія, медицина[1] і невідкладна хірургія[1]
Alma mater Харківський національний медичний університет
Науковий ступінь доктор медичних наук
Вчене звання професор і професор[d]
Знання мов російська[1]
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги»

Біографія ред.

Народився у 1903 році в селі Катеринівці Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. У 1927 році закінчив Харківський медичний інститут. У 19411945 роках служив військовим лікарем. У 19471952 роках — головний ортопед-травматолог Міністерства охорони здоров'я УРСР; в 19601966 роках керівник клініки травматології Київського НДІ ортопедії. Вніс великий внесок в організацію ортопедо-травматологічної допомоги в Україні.

 
Могила Бориса Бабича

Помер у 1966 році. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Наукова діяльність ред.

Наукові роботи Бориса Бабича присвячені проблемам кістково-суглобового туберкульозу, вогнепального остеомієліту та інше. Твори:

  • Про шпори п'яткової кістки, К., 1941 (докторська дисертація);
  • Травматичні вивихи, К., 1951;
  • Амбулаторне лікування переломів, К., 1952;
  • Основи комплексної функціональної терапії при кістково-суглобовому туберкульозі, К., 1965;
  • Травматичні вивихи і переломи, К., 1968.

Посилання ред.

  1. а б в Czech National Authority Database