Бабенко Павло Карпович

Бабенко Павло Карпович
Народився	10 січня 1918; село Матюші, тепер Білоцерківського району Київської області
Помер	2 червня 1981 (63 роки); місто Київ
Поховання	місто Київ Лук'янівське військове кладовище
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Військове звання	підполковник
Партія	КПРС
	; ; ;

Павло Карпович Бабенко (нар. 10 січня 1918(19180110), село Матюші, тепер Білоцерківського району Київської області — 2 червня 1981, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Красилівського районного комітету КПУ Хмельницької області. Депутат Верховної Ради УРСР 8-го скликання.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабенко.

Біографія ред.

Народився у селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1932 році. Працював колгоспником, бригадиром, головою колгоспу села Матюші Білоцерківського району Київської області.

Член ВКП(б) з 1939 року.

До 1940 року — голова виконавчого комітету сільської ради села Матюші Білоцерківського району Київської області. У 1940—1941 роках — секретар Білоцерківського районного комітету ЛКСМУ Київської області.

З червня 1941 по 1947 рік — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, Південному, 4-му Українському фронтах. Служив командиром 16-ї окремої телеграфно-будівельної роти 4-го Українського фронту.

У 1947—1960 роках — заступник директора, директор Красилівської машинно-тракторної станції Кам'янець-Подільської (Хмельницької) області, директор ремонтно-технічної станції Красилівського району Хмельницької області.

У 1956 році закінчив Мелітопольський інститут механізації сільського господарства.

У 1960—1962 роках — голова виконавчого комітету Віньковецької районної ради депутатів трудящих Хмельницької області. У 1962 році — 1-й секретар Віньковецького районного комітету КПУ Хмельницької області.

У грудні 1962 — січні 1965 року — секретар партійного комітету Красилівського виробничого колгоспно-радгоспного управління Хмельницької області.

У січні 1965—1973 роках — 1-й секретар Красилівського районного комітету КПУ Хмельницької області.

У 1973—1978 роках — голова Хмельницької обласної «Укрсільгосптехніки».

У 1978—1981 роках — директор навчального центру Українського об'єднання Ради Міністрів УРСР «Укрсільгосптехніка».

Звання ред.

підполковник

Нагороди та відзнаки ред.

два ордени Трудового Червоного Прапора (26.02.1958,)
орден Жовтневої Революції
орден Червоної Зірки (21.10.1944)
орден Вітчизняної війни 1-го ст. (28.05.1945)
орден Вітчизняної війни 2-го ст. (20.01.1944)
медаль «За оборону Сталінграда»
медалі

Джерела ред.

газета «Радянське Поділля» (Хмельницький) — 1971 рік — квітень.