Ацкурський собор
Ацкурський катедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці (груз. აწყურის ღვთისმშობლის მიძინების სახელობის ტაძარი, трансліт. tr) — руїни середньовічної катедри в селі Ацкурі, Ахалціхського муніципалітету, південно-центрального мхаре Грузії Самцхе-Джавахеті. Побудована в X–XI століттях, церква була відновлена незабаром після руйнівного землетрусу 1283 року. Церква була хрестово-купольного типу з трьома виступаючими апсидами зі східної сторони. З того, що було одним із найбільших соборів Грузії свого часу, в XXI столітті збереглися лише зруйновані стіни. Проєкт повної реставрації стартував у 2016 році. Церква внесена до списку Культурних пам’яток національного значення Грузії.[1]
| Ацкурський собор | |
|---|---|
| Ацкурський катедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці | |
 Руїни Ацкурського собору, 2013 рік | |
| 41°43′27″ пн. ш. 43°10′00″ сх. д. / 41.724264° пн. ш. 43.1668° сх. д. | |
| Тип споруди | храм |
| Сучасний статус | пам'ятка Грузії |
| Розташування | Грузія, Ацкурі, Ахалціхський муніципалітет, Самцхе-Джавахеті |
| Кінець будівництва | XI століття |
| Будівельна система | Хрестово-купольний храм |
| Належність | православ'я |
| Стан | Культурна пам'ятка національного значення Грузіїd |
  Ацкурський собор (Грузія) | |
 | |
 Ацкурський собор у Вікісховищі | |
Історія і архітектура ред.
Церква стоїть біля підніжжя невеликого пагорба на правому березі річки Кура. Можна виділити два шари будівництва: один датований X–XI століттями, а другий — XIII–XIV століттями.[2] Останній є результатом значної реконструкції після сильного землетрусу 1283 року. Село Ацкурі було одним з найважливіших християнських центрів середньовічної Грузії, осідком єпископа — головного прелата провінції Месхеті — і прихистком для шанованої ікони Пресвятої Богородицї «Одигітрії». Згідно з середньовічними грузинськими літописами, ікона була привезена в Ацкурі святим Андрієм і дивом вижила під зруйнованим куполом церкви під час землетрусу 1283 року. Ікону відвідав візантійський імператор Іраклій на своєму шляху на війну в Персію у 627 році. В кінці 60-х років XVI століття син імеретинського царя Баграта III Георгій помістив ікону в Гелатському монастирі, звідки вона була перенесена до Грузинського національного музею в Тбілісі в 1952 році.[3]
Відновлений Ацкурський собор користувався патронатом Джакельських князів Месхеті і до його володіння належали підпорядковані церкви і маєтки; єпископ, який мав там свій осідок — з титулом «Ацкурі» — був одним із впливових прелатів Грузії, навіть вимагаючи автономії від Грузинської православної церкви в той час, коли протягом XV століття Грузинське царство розпадалося.[4] Після завоювання Месхеті Османською імперією в 1578 році та приходу ісламу церква припинила свою діяльність до остаточного занепаду після низки землетрусів, багатовікових воєн і занедбання на початку XIX століття.[5]
В останні роки існування Радянського Союзу, у 1980-х роках, відновився інтерес до християнської спадщини Ацкурі, відроджений волонтерськими студентськими групами. У наступні роки було проведено низку археологічних досліджень, а в 2016 році урядом Грузії було розпочато повномасштабний проєкт реставрації, спрямований на повну відбудову церкви.[6][7]
До цього будівля була доведена до руїн: купол і всі склепіння, як і верхні стіни, були зруйнованими. Частини вівтаря і склепінчасті приміщення по обидва боки — дияконник на півдні і жертовник на півночі — із виступаючими гранованими стінами вціліли. Внутрішні стіни зберегли фрагменти декору, такі як пілястри з архітравами і деталями вівтарної стіни, які розписані орнаментами. Каміння з церкви, яке насичено оздоблене орнаментами, можна знайти розкиданим в інших місцях села, так як воно використовувалося місцевими жителями для власних споруд.[5] Під час археологічних розкопок на території Ацкурського собору (у зруйнованому соборі та навколо нього) було знайдено ще кілька споруд із середньовічними грузинськими написами, як наприклад, руїни невідомої церкви Ацкурі Дам X століття і руїни допоміжних споруд.[2][8][9] Археологи, мистецтвознавці та священнослужителі припускають, що виявлений храм під шаром землі був споруджений на місці нехристиянського храму I століття, артефакти з якого також були виявлені під час розкопок.[9]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ List of Immovable Cultural Monuments (PDF) (груз.). National Agency for Cultural Heritage Preservation of Georgia. Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
- ↑ а б Licheli, Vakhtang (1998). St. Andrew in Samtskhe—Archaeological Proof?. У Mgaloblishvili, Tamila (ред.). Ancient Christianity In The Caucasus: Iberica Caucasica, vol. 1. Routledge. с. 30-31. ISBN 0-7007-0633-X.
- ↑ Kavlelashvili, Elene (2002). Ацкурская икона Божией Матери [Atsquri icon of the Theotokos]. ru:Православная энциклопедия, Т. IV [Orthodox Encyclopaedia, vol. 4] (рос.). Moscow: Pravoslavnaya Entsiklopediya. с. 223—224. ISBN 5-89572-009-9. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
- ↑ Silogava, Valerian (2002). Ацкурская епархия [Atsquri diocese]. ru:Православная энциклопедия, Т. IV [Orthodox Encyclopaedia, vol. 4] (рос.). Moscow: Pravoslavnaya Entsiklopediya. с. 221—223. ISBN 5-89572-009-9. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
- ↑ а б Beridze, Vakhtang (1970). ka:სამცხის ხუროთმოძღვრული ძეგლები [Architectural monuments of Samtskhe] (груз.). Tbilisi. с. 46—49, 51—52.
- ↑ Mujiri, Kristine (26 січня 2018). როგორი იქნება აწყურის XI-XIV საუკუნის ეკლესია რეაბილიტაციის შემდეგ [How will the 11th–14th-century church in Atsquri look like after rehabilitation]. Liberali (груз.). Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
- ↑ Historic Atskuri fortress and church restored in Georgia’s south-west. Agenda.ge. 1 червня 2016. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
- ↑ Archaeologists discover early medieval site in southwest Georgia. Agenda.ge. 28 червня 2016. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
- ↑ а б Грузинські археологи виявили невідомий храм Х століття. spzh.news (англ.). Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.