Африканський скельний щур
Нокі звичайний, або африканський скельний щур (Petromus typicus) — єдиний сучасний представник власної родини Petromuridae. Рідними для нього країнами є: Ангола, Намібія, Південна Африка. Слово Petromus походить з грецької мови: petro — скеля, mys — миша. Місцева назва (мовою нама) — нокі[1].
| Нокі звичайний Період існування: плейстоцен — наш час
| |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Парворяд: | Phiomorpha |
| Родина: | Petromuridae |
| Рід: | Petromus |
| Вид: | Нокі звичайний (P. typicus)
|
| Біноміальна назва | |
| Petromus typicus A. Smith, 1831
| |
| |
| Ареал | |
Викопні види ред.
- Petromus antiquus
- Petromus minor
Поширення ред.
Африканський скельний щур, як правило, обмежується посушливими й напівпосушливими районами південної Африки. На плоскогір'ї Намакваленд зустрічається до висот 1200 м над рівнем моря. У Національному парку «Augrabies Falls National Park» в Південній Африці ці гризуни живуть в таких сховищах, в які не можуть пролізти дамани.
Зовнішність ред.
На вигляд Африканський скельний щур схожий на вивірку, але хвіст не пухнастий. Структурно, ці тварини чудово спеціалізовані для знаходження притулку у вузьких щілинах. Такі спеціалізації включають сильно вирівняний череп, гнучкі ребра, і молочні залози, розташовані з боку на рівні лопаток, де молодь може годуватися грудьми, поки мати уклинюється в кам'яну щілину. Самиці зазвичай мають три пари молочних залоз, але іноді — тільки дві пари. Довжина голови й тіла: 140—200 мм, хвоста: 130—180 мм, вага: 100—300 г, вуха короткі. Хутро м'яке і шовковисте, але підшерсток відсутній, тому шерстинки стоять окремо і мають вигляд дротинок. Шерсть росте пучками по три чи п'ять. Лицьові вуса довгі та чорні. Коли цей гризун лежить на скелі, його можна помітити як трішки жовтіша пляма, настільки добре його хутро зливається з кольором середовища, в якому він живе. Передні лапи темно-сірі, світло-сірі, жовтуваті або блідо-бурі. На передніх лапах 4 пальці, на задніх — 5. Кігті короткі і негнучкі.
Поведінка ред.
Ця тварина є денною; харчується листям, квітами, насінням, ягодами. Вони гріються на сонці ранніми прохолодними ранками, подібно до інших поїдачів листя, даманів (Hyracoidea) задля збереження енергії. Щоденна витрата енергії африканського скельного щура набагато нижча, ніж середня величина для ссавців його розміру, можливо частково в результаті використання такої терморегуляції. Переміщається по скелях біжачи, а не стрибаючи, але іноді стрибає з каменя на камінь. При великих стрибках він розправляє своє тіло як летяга під час своїх стрибків. Зазвичай подорожує поодинці або парами. Коли спокійний він грайливий, грається із стеблами рослин, але коли стривожений мчить до житла, часто даючи попередження (свистом) при досягненні безпеки. Вагітні самиці були виявлені в січні (влітку), до початку сезону дощів. Виводить потомство (яке складається з одного чи двох дитинчат) один раз на рік. Парування відбувається очевидно на початку літа (листопад-грудень). Новонароджені досить розвинуті, досить великі й покриті волоссям.
Примітки ред.
- ↑ Petromus typicus (PDF). The Red List of Mammals of South Africa, Lesotho and Swaziland. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2020. Процитовано 01.07.2020. (англ.)
Джерела ред.
- вебсайт [Архівовано 25 грудня 2010 у Wayback Machine.] МСОП
- Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski — Mammalogy, 2010, P. 225
- M. G. L. Mills, Lex Hes — The complete book of southern African mammals, 1997, P. 127
- Ronald M. Nowak — Walker's mammals of the world, Vol. 1, 1999, P. 1649
- Margaret Avery — A Fossil History of Southern African Land Mammals, Cambridge University Press, 2019, 324 p.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |