Вікіпедія

Аутизм

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2017)

Аути́зм або авти́зм[26] (грец. autos — «сам»; аутизм — «занурення в себе»; рідше — синдром Каннера) — розлад розвитку нервової системи, який характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної й невербальної комунікації, і повторюваною поведінкою, існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, з цього приводу виникають порушення в соціалізації. Людина з аутизмом часто уникає спілкування: будь-яке порушення повсякденного розпорядку й стереотипів виявляється йому трагедією; проте інтелект у таких людей не завжди понижений, часто виявляються так звані «острівці знання» — області, у яких здібності особи досягають нормального або навіть геніального рівня.

Аутизм
Повторювані укладання або побудова об'єктів пов'язані з аутизмом
Повторювані укладання або побудова об'єктів пов'язані з аутизмом
Повторювані укладання або побудова об'єктів пов'язані з аутизмом
Спеціальність психологія
Симптоми Стиммінг, розлад сенсорної обробкиd, виконавча дисфункціяd, Ехолалія, autistic special interestd, Гіперфокус, autistic meltdownd, особлива ходаd, social communication disorderd[1], autistic raged, autistic shutdownd і порушення сну
Причини causes of autismd, спадковість і біофізичне середовище
Метод діагностики Checklist for Autism in Toddlersd[2][3], Q125086246?[4][5], Modified Checklist for Autism in Toddlersd[6], Q125086640?[7], autism-spectrum quotientd[8], Шкала Спостереження для Діагностики Аутизму[9], Childhood Autism Rating Scaled[10], The Developmental, Dimensional and Diagnostic Interviewd[11], The Diagnostic Interview for Social and Communication Disordersd[12], The Autism Diagnostic Interview-Revised (ADI-R)d[13], The Ritvo Autism Asperger Diagnostic Scale-Revisedd[14], Social Responsiveness Scaled[15], Social Communication Questionnaired[16], Quantitative Checklist for Autism in Toddlersd[17], Screening Tool for Autism in Children aged Two Yearsd[18], Childhood Autism Screening Testd[19] і Autism Spectrum Screening Questionnaired[20]
Ведення autism therapyd, психомоторика[d], Relationship Development Interventiond, assertiveness trainingd[21], Прикладний поведінковий аналізd, діалектично-поведінкова терапія[22], Early intensive behavioral intervention (EIBI) for young children with autism spectrum disorders (ASD)d[23] і Discrete trial trainingd
Препарати венлафаксин[24], рисперидон[24][25], кветіапін[24] і (RS)-fenfluramined[24]
Частота 80%
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6A02
МКХ-10 F84.0
МКХ-9 299.00
OMIM 209850
DiseasesDB 1142
MedlinePlus 001526
eMedicine med/3202 ped/180
MeSH D001321
CMNS: Autism у Вікісховищі

Статистика ред.

Питання статистики аутизму тісно пов'язане з історією дослідження цього розладу. Статистика також є різною в різних країнах. У 1960-1970-х роках аутизм діагностували в однієї дитини з 10 000 — і це були в основному випадки так званого генетичного аутизму, коли з перших днів життя дитини спостерігалася симптоматика аутизму. Починаючи зі середини 1980-х років фахівці відмітили сплеск захворювання аутичного спектру: в Америці статистика говорила про одного хворого на 160 здорових дітей. В Ізраїлі — один хворий на 200 здорових. У Канаді аутизм діагностується в однієї дитини з 500. Проте статистика генетичного аутизму залишилася незмінною: 1 на 10 000, а все зростання захворюваності припадає на так званий регресивний аутизм, при якому дитина нормально розвивалася до року, але у віковому проміжку від року до трьох раптом починала втрачати навички, припиняла звертати увагу на батьків — тобто ставала аутистом.

За статистикою, опублікованою американським Центром контролю і профілактики захворювань у 2013 році, 1 з 88 американських дітей страждала на аутизм. Сучасні британські статистичні дані говорять, що за останні п'ять років збільшилася не лише кількість дітей, що страждають аутизмом, але також спостерігається збільшення на 15 % кількості дітей, у яких є поведінкові, емоційні та соціальні проблеми. Це говорить про те, що практично кожен десятий школяр класифікується як дитина, у якої є якісь особливі потреби.

За даними 2014 року в США до дітей з розладами аутистичного спектра зараховують кожну дитину з 63 дітей. Різке збільшення кількості дітей з аутизмом порівняно з минулим роком дещо можна пояснити зміною діагностичних критеріїв, оскільки з січня 2014 року вже працюють діагностичні критерії DSM-5.

За даними ВООЗ, кожна з 160 дітей має розлад спектру аутизму (ASD). Він починаються в дитинстві й, як правило, триває в підлітковому та дорослому віці.

По всьому світу люди з ASD часто піддаються стигмі, дискримінації та порушенням прав людини. У всьому світі доступ до послуг та підтримки людей з ASD є недостатнім.

На основі епідеміологічних досліджень, проведених протягом останніх 50 років, поширеність ASD у всьому світі зростає. Існує багато можливих пояснень цього очевидного збільшення, включаючи покращення обізнаності, розширення діагностичних критеріїв, кращі діагностичні засоби та покращену звітність щодо захворювання.[27]

Термін та категоризація проблеми ред.

Уперше термін «аутистичний» впровадив у медичну практику швейцарській психіатр Ойген Блейлер у 1908 році для опису втечі від соціального життя, яка спостерігалась у дорослих, хворих на шизофренію. Цю самостійну проблему вперше описав доктор Лео Каннер (Leo Kanner[en]) у 1943 році у своїй ранній роботі «Аутистичні порушення емоційного контакту» [Архівовано 25 березня 2019 у Wayback Machine.]. Саме він визначив ряд ознак, характерних для всіх аутистів:

  • Крайня аутистична самотність — діти не здатні нормально налагоджувати відносини з іншими людьми, але виглядали абсолютно щасливими, коли залишались самі.
  • Нездоланне нав'язливе прагнення до постійності — діти дуже розчаровувалися, коли відбувались зміни у звичайному ході подій чи обстановці.
  • Чудова механічна пам'ять — діти, яких бачив Каннер, були здатні запам'ятати велику кількість абсолютно даремної інформації (наприклад, номери сторінок у предметному вказівнику енциклопедії), що абсолютно не відповідало різкому зниженню інтелекту, яке проявлялось в усіх інших сферах.
  • Відтерміновані ехолалії — діти повторювали фрази, які чули, але не використовували (чи з великими складнощами використовували) мову для комунікації.
  • Гіперчутливість до сенсорних впливів — діти, за якими Каннер спостерігав, дуже бурхливо реагували на певні звуки й явища, так як: шум паротягу, ліфту чи, навіть, вітру. У деяких дітей були труднощі з прийомом їжі або дивні вподобання в їжі.
  • Обмеженість репертуару спонтанної активності — у дітей спостерігались стереотипні рухи, репліки, інтереси.
  • Хороші когнітивні завдатки — Каннер був переконаний, що надзвичайна пам'ять і моторна спритність, які відрізняють деяких дітей, свідчать про високий інтелект, не зважаючи на те, що в багатьох із цих дітей були відмічені виражені складнощі в навчанні.
  • Високоосвічені сім'ї — Каннер відмічав, що в його пацієнтів були високоінтелектуальні батьки.

Пізніше, Каннер і Аспергер, у 1952 році, зі всіх ознак як ключові складові аутизму Каннер виділив тільки дві: «Крайнє відчуження і нав'язливе прагнення до збереження одноманітності обстановки». Інші симптоми він розглядав або як вторинні відносно цих двох і ними спричинені (наприклад, послаблення комунікації), або як неспецифічні для аутизму (наприклад, стереотипії).

Дитячий аутизм ред.

Вік у місяцях Нормальний розвиток мовлення Розвиток мовлення при аутизмі
2 Вимова голосних звуків, агукання.
6 «Діалоги» у вигляді вимови голосних звуків або повернення в бік батьків. Поява приголосних. Плач дитини важко зрозуміти.
8 Різні інтонації в агуканні, включаючи інтонації запитання. обмежене, незвичайне агукання, схоже з виском, криком. Діти не імітують звуки, жести, вирази обличчя.
12 Поява перших слів. Використання лексики з інтонацією, схожою на пропозицію. Мова частіше використовується для коментування довкілля. Можуть з'являтися перші слова, але часто не використовуються за призначенням.
18 Словниковий запас 3-50 слів. Починає складати словосполучення з 2-х слів.
36 Словниковий запас близько 100 слів. Багато граматичних морфем використовуються належним чином. Ехолалістичне повторення не є частим у цьому віці. Зростає використання мови для позначення «там і тоді». Комбінації слів зустрічаються рідко. Може повторювати фрази, ехолалії, але використання мови не творче. Поганий ритм, інтонація. Бідна артикуляція приблизно в половини дітей, які говорять.
48 Використовує комплексні структури речення. Може підтримувати тему розмови й додавати нову інформацію. Запитує значення висловів. Пристосовує рівень мови залежно від слухача (наприклад, спрощує для дворічного слухача). Може творчо створити декілька комбінацій з 2-3 слів. Ехолалії залишаються. Копіює ведучих телевізійних передач. Вимовляє прохання.

Різні дослідження аутизму ред.

У 1944 році, після того як Каннер опублікував свою працю, австрійський терапевт Ганс Аспергер опублікував дисертацію, присвячену «аутистичній психопатії» в дітей.[28] Визначення Каннера і Аспергера схожі у багатьох відношеннях, що й особливо дивно, якщо згадати, що жоден з них не знав про новаторську роботу іншого: для опису пацієнтів обох дослідників і термін «аутистичний» сам по собі є незвичним збігом, що й відображає їхню спільну переконаність у тому, що соціальні проблеми дітей є найважливішою характерною ознакою цього порушення. І Каннер, і Аспергер вважали, що при аутизмі соціальний дефект є вродженим (згідно з Каннером), чи конституційним (згідно з Аспергером), — і зберігається протягом усього життя. Крім того, і Каннер, і Аспергер відмічали труднощі у дітей з аутизмом зі зоровим контактом, стереотипні слова і рухи, а також супротив змінам. Обидва автори повідомляли про специфічні інтереси пацієнтів-аутистів, нерідко такі, які торкаються незвичних або спеціальних тем чи предметів.

Аутизм і шизофренія ред.

І Каннер, і Аспергер, виділили три основні ознаки у дітей, за якими описане ними порушення відрізняється від шизофренії:

  • позитивна динаміка;
  • відсутність галюцинацій;
  • аутистичність з перших років життя, тобто зниження здібностей не наставало після періоду нормального функціонування.

Нарешті, і Каннер, і Аспергер дійшли висновку, що подібні риси були в багатьох батьків таких дітей — уникнення соціального життя чи не влаштованість в ньому, нав'язливе прагнення до звичного ходу подій, а також наявність незвичних інтересів, які виключають усе інше.

У 1971 році аутизм у світовій психіатричній спільноті остаточно відокремлено від шизофренії (Kolvin, 1971). Проте через виявлену генетичну природу аутизму (Rutter, 1998) цей діагноз займає у психіатрії те саме місце, що й шизофренія відносно тяжкості та принципів встановлення діагнозу.

Розбіжності в дослідженнях Каннера й Аспергера ред.

Опис аутичних пацієнтів Каннера й Аспергера відрізняються за трьома основними питаннями. Перше і найсуттєвіше розходження — мовленнєві можливості дітей. Розбіжності є також в описах моторних здібностей і координації. І, нарешті, останнє розходження в клінічних описах — здатність дітей до навчання. Каннер вважав, що його пацієнти були найбільш успішні, коли механічно завчали схему дій. Аспергер навпаки вважав, що його пацієнти досягали найкращих результатів, «коли дитина могла проявляти спонтанність», — і був переконаний, що в них є схильність до абстрактного мислення.

На сьогодні ні в кого не виникає сумніву, що і Каннер, і Аспергер описували тільки частину проявів розладів аутистичного спектру, іншу частину не виялено

Аутизм і розумова відсталість ред.

У приблизно 80 % хворих на аутизм проявляються значні проблеми в навчанні (розумова відсталість). З іншого боку, серед людей з розумовою відсталістю аутизм теж широко розповсюджений (Bhaumik et al., 1997): при цьому повний варіант захворювання має місце в 17 %, а в людей з IQ менше 50 його частота сягає 27 % (Deb & Prasad, 1994), що й вказує на центральне значення аутизму в психіатрії розумової відсталості, дослідження якої часто пояснює наявні порушення.

Проте фахівці, які працюють з аутичними дітьми найбільш раннього віку (раннє втручання) відзначають, що правильний підхід дозволяє з першого погляду «ненавчених» аутистів навіть повертати в коло однолітків для подальшої соціалізації і навчання.

Серед дітей з розладами аутистичного спектра є також такі, які вважаються обдарованими в тій чи іншій сфері діяльності поряд з тим, що діяльність, яка не збігається з цим колом інтересів, ігнорується.

Причини виникнення аутизму ред.

Причини виникнення цього розладу досконало не вивчені. Одним з видів таких розладів є аутизм, пов'язаний з генетичними відхиленнями. Проте навіть якщо захворювання виявлено спадковими чинниками, через ген передається лише схильність до аутизму, а сам розвиток захворювання, очевидно, відбувається через інші чинники. Серед причин, які сприяють виникненню аутизму, фахівці називають:

Найважчий випадок із «внутрішніми» передумовами аутизму — це генетичні порушення, які практично не піддаються корекції, адже неможливо виправити ген у кожній клітині тіла. Але піддається покращенню стану.

Серед хлопчиків захворювання зустрічається в 3-4 рази частіше, ніж серед дівчаток. Є гіпотеза, що на розвиток аутизму може впливати рівень фетального тестостерону[29].

Останні дослідження вказують, що аутизм усе частіше відносять до розряду захворювань через проблеми в довкіллі: забруднені або неякісні їжа, ліки, повітря, вода, позбавлення організму потрібних мікроелементів, вміст токсинів у навколишньому просторі, тобто, все, що оточує людину може нести у собі потенційну небезпеку — і виступати джерелом проблеми виникнення аутизму.

Помилкові теорії ред.

Докладніше: Вакцини та аутизм

Існує поширене твердження, що, нібито, аутизм може бути спричинений наслідками вакцинації. Воно походить від заяв британського лікаря Ендрю Вейкфілда, який сфальшував публікацію в журналі The Lancet. Проте всі інші наукові дослідження демонструють, що між вакцинами та аутизмом немає причинного чи іншого зв'язку,[30][31][32] і що інгредієнти вакцин не спричинюють аутизм.[33]

Лікування чи корекція ред.

Надання медичної допомоги пацієнтам, які живуть з розладами аустичного спектру, в Україні регламентовано Наказом МОЗ України від 15 червня 2015 року № 341[34]«Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при розладах аутистичного спектра». В Україні діагноз аутизм може виставити тільки дитячий психіатр. Через це найбільш використовуваний засіб для лікування аутичних дітей — медикаментозний. Проте у всьому світі корекцією розладів спектра аутизму займається мультидисциплінарна команда: лікарі, психологи, психотерапевти, логопеди.

Серед найбільш визнаних методів корекції проявів аутизму в дітей — АВА-терапія (поведінковий прикладний аналіз).

Існує велика кількість альтернативних методик, але їхня ефективність не підтверджена науковими дослідженнями.

Одним із можливих варіантів лікування та адаптації дітей з аутизмом у майбутньому може стати робот, якого вже зараз випробовують у дитячих центрах Люксембургу, Франції, Бельгії та Німеччини. Компанія LuxAI презентувала модель QTrobot, котрий оснащений потужним процесором та камерою і не потребує додаткового обладнання. Пристрій перевірили на 15 хлопчиках віком від 4 до 14 років. Діти вдвічі частіше кидали погляд саме на робота та охочіше контактували з терапевтом.[35]

Див. також ред.

Література ред.

  • Розвиток мовлення дітей з аутизмом / Н. В. Базима. — Київ: Літера ЛТД, 2019. — 144 с. — (Інклюзивне навчання). — ISBN 966-945-026-5.

Посилання ред.

  • Т. В. Скрипник. Феноменологія аутизму: Монографія. — К.: Видавництво «Фенікс», 2010. — 368 с. ISBN 978-966-651-508-0
  • Сім стереотипів про дітей з аутизмом. osvitoria.media. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
  • https://www.piluli.ru/disease/autizm [Архівовано 29 липня 2021 у Wayback Machine.]
  • Хто такі Аутисти [Архівовано 29 липня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки ред.

  1. ↑ ER M., MM M., CM W. et al. Analysis of linkage disequilibrium in gamma-aminobutyric acid receptor subunit genes in autistic disorder. // American Journal of Medical Genetics Part A — Wiley-Blackwell, 2000. — Vol. 96, Iss. 1. — P. 43–48. — ISSN 0148-7299; 1096-8628 — <43::AID-AJMG9>3.0.CO;2-3 doi:10.1002/(SICI)1096-8628(20000207)96:1<43::AID-AJMG9>3.0.CO;2-3
  2. ↑ Baron-Cohen S., Cox A., Baird G. et al. Psychological Markers in the Detection of Autism in Infancy in a Large Population — ISSN 0007-1250; 1472-1465 — doi:10.1192/bjp.168.2.158
  3. ↑ Khowaja M., Robins D. L. Checklist for Autism in Toddlers (CHAT) — doi:10.1007/978-3-319-91280-6_263
  4. ↑ Dietz C., Swinkels S., Daalen E. v. et al. Screening for Autistic Spectrum Disorder in Children Aged 14–15 Months. II: Population Screening with the Early Screening of Autistic Traits Questionnaire (ESAT). Design and General Findings — ISSN 0162-3257; 1573-3432 — doi:10.1007/s10803-006-0114-1
  5. ↑ Ehlers S., Gillberg C., Wing L. A Screening Questionnaire for Asperger Syndrome and Other High-Functioning Autism Spectrum Disorders in School Age Children — doi:10.1023/A:1023040610384
  6. ↑ Kleinman J. M., Robins D. L., Ventola P. E. et al. The Modified Checklist for Autism in Toddlers: A Follow-up Study Investigating the Early Detection of Autism Spectrum Disorders — ISSN 0162-3257; 1573-3432 — doi:10.1007/s10803-007-0450-9
  7. ↑ Wetherby A. M., Brosnan-Maddox S., Peace V. et al. Validation of the Infant—Toddler Checklist as a broadband screener for autism spectrum disorders from 9 to 24 months of age — ISSN 1362-3613; 1461-7005 — doi:10.1177/1362361308094501
  8. ↑ Baron-Cohen S., Hoekstra R. A., Knickmeyer R. et al. The Autism-Spectrum Quotient (AQ)—Adolescent Version — 2006. — ISSN 1573-3432 — doi:10.1007/s10803-006-0073-6
  9. ↑ Lord C., Risi S., Lambrecht L. et al. The Autism Diagnostic Observation Schedule—Generic: A Standard Measure of Social and Communication Deficits Associated with the Spectrum of Autism — 2000. — ISSN 1573-3432 — doi:10.1023/A:1005592401947
  10. ↑ Magyar C. I., Pandolfi V. Factor Structure Evaluation of the Childhood Autism Rating Scale — 2007. — ISSN 1573-3432 — doi:10.1007/s10803-006-0313-9
  11. ↑ https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0890856709612958
  12. ↑ Wing L., Leekam S. R., Libby S. J. et al. The Diagnostic Interview for Social and Communication Disorders: background, inter‐rater reliability and clinical use — ISSN 0021-9630; 1469-7610 — doi:10.1111/1469-7610.00023
  13. ↑ Lord C., Rutter M., Couteur A. L. Autism Diagnostic Interview-Revised: A revised version of a diagnostic interview for caregivers of individuals with possible pervasive developmental disorders — 1994. — ISSN 1573-3432 — doi:10.1007/BF02172145
  14. ↑ Ritvo R. A., Ritvo E. R., Guthrie D. et al. The Ritvo Autism Asperger Diagnostic Scale-Revised (RAADS-R): A Scale to Assist the Diagnosis of Autism Spectrum Disorder in Adults: An International Validation Study — 2011. — ISSN 1573-3432 — doi:10.1007/s10803-010-1133-5
  15. ↑ CONSTANTINO J. N., LAVESSER P. D., ZHANG Y. та ін. Rapid Quantitative Assessment of Autistic Social Impairment by Classroom Teachers — ISSN 0890-8567 — doi:10.1097/chi.0b013e318157cb23
  16. ↑ Corsello C., Hus V., Pickles A. et al. Between a ROC and a hard place: decision making and making decisions about using the SCQ — ISSN 0021-9630; 1469-7610 — doi:10.1111/j.1469-7610.2007.01762.x
  17. ↑ Allison C., Baron-Cohen S., Wheelwright S. et al. The Q-CHAT (Quantitative CHecklist for Autism in Toddlers): A Normally Distributed Quantitative Measure of Autistic Traits at 18–24 Months of Age: Preliminary Report — 2008. — ISSN 1573-3432 — doi:10.1007/s10803-007-0509-7
  18. ↑ Stone W. L., Coonrod E. E., Turner L. M. et al. Psychometric Properties of the STAT for Early Autism Screening — 2004. — ISSN 1573-3432 — doi:10.1007/s10803-004-5289-8
  19. ↑ Williams J., Scott F., Stott C. et al. The CAST (Childhood Asperger Syndrome Test): Test accuracy — ISSN 1362-3613; 1461-7005 — doi:10.1177/1362361305049029
  20. ↑ Ehlers S., Gillberg C., Wing L. A Screening Questionnaire for Asperger Syndrome and Other High-Functioning Autism Spectrum Disorders in School Age Children — 1999. — ISSN 1573-3432 — doi:10.1023/A:1023040610384
  21. ↑ McGee G. G., Krantz P. J., McClannahan L. E. Conversational skills for autistic adolescents: teaching assertiveness in naturalistic game settings. // J. Autism Dev. Disord. — Springer Science+Business Media, 1984. — Vol. 14, Iss. 3. — P. 319–330. — ISSN 0162-3257; 1573-3432 — doi:10.1007/BF02409582
  22. ↑ Modified dialectical behavior therapy to improve emotion regulation in autism spectrum disorders — 2012. — С. 41–72.
  23. ↑ S EIKESETH Outcome of comprehensive psycho-educational interventions for young children with autism // Research in Developmental Disabilities — Elsevier BV, 2009. — Vol. 30, Iss. 1. — P. 158–178. — ISSN 0891-4222; 1873-3379 — doi:10.1016/J.RIDD.2008.02.003
  24. ↑ а б в г NDF-RT
  25. ↑ Inxight: Drugs Database
  26. ↑ Український правопис. Українська національна комісія з питань правопису. 2019. с. 125. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 26 травня 2022.
  27. ↑ Autism spectrum disorders. www.who.int (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
  28. ↑ Ганс Аспергер: «Аутистические психопаты в детском возрасте». Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  29. ↑ Auyeung, B., Baron-Cohen, S., Ashwin, E., Knickmeyer, R., Taylor, K. and Hackett, G. (2009), Fetal testosterone and autistic traits. British Journal of Psychology, 100: 1-22. https://doi.org/10.1348/000712608X311731 (англ.)
  30. ↑ Л.Е. Тейлор, А. Л. Свердфегер, Г. Д. Еслік (Червень 2014). Vaccines are not associated with autism: an evidence-based meta-analysis of case-control and cohort studies. Vaccine. 32 (29): 3623—9. doi:10.1016/j.vaccine.2014.04.085. PMID 24814559. (англ.)
  31. ↑ Дж. Бонхефер, У. Гайнінгер (Червень 2007). Adverse events following immunization: perception and evidence (PDF). Current Opinion in Infectious Diseases. 20 (3): 237—46. doi:10.1097/QCO.0b013e32811ebfb0. PMID 17471032. Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2019. Процитовано 20 серпня 2021. (англ.)
  32. ↑ Сара Бозлі (2 лютого 2010). Lancet retracts 'utterly false' MMR paper. The Guardian. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 2 лютого 2010. (англ.)
  33. ↑ Vaccines Do Not Cause Autism Concerns. Центри з контролю та профілактики захворювань у США. 12 грудня 2018. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 7 лютого 2019. (англ.)
  34. ↑ ІПС ЛІГА:ЗАКОН - система пошуку, аналізу та моніторингу нормативно-правової бази. ips.ligazakon.net. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 28 березня 2021.
  35. ↑ Діти з аутизмом краще взаємодіють із роботом-терапевтом, ніж з людиною. Tokar.ua (uk-UA) . 30 серпня 2018. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.


  Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аутизм&oldid=41937505