Вікіпедія

Астроекологія

галузь науки

Астроекологія — наукова дисципліна, яка вивчає взаємодії живих організмів і їх угруповань між собою і з ресурсами в умовах навколишнього космосу.

Загальні відомості ред.

Астроекологія, як термін, з'явилася в описі досліджень можливостей метеоритної речовини, в якості ресурсу того, що підтримує життя і, зокрема, ґрунти для рослин. Однією з перших подібних робіт були експерименти, які проводилися з початку 2000-х років Майклом Маутнером(англ. Michael N. Mautner), професором хімії Університету Співдружності Віргінії[1]. Він вирощував спаржу в ґрунті, що складався з перемелених метеоритів, тобто матеріалу, отриманого з космосу. Результати показали, що ця речовина при зволоженні і в атмосфері Землі, цілком забезпечує життєздатність рослин[2].

Серед питань, досліджуваних астроекологією, до основних можуть бути віднесені такі[3]:

  • Чи існувало у минулому екотопи, які б сприяли виникненню і розвитку мікроорганізмів?
  • Яка імовірність зародження життя в сприятливому середовищі?
  • Яка імовірність існування позаземного життя?
  • Чи існують у космосі умови для забезпечення життя і якщо так, то для якого його об'єму?
  • Чи можливе перенесення життя в космосі (панспермія), і яку роль в цьому може зіграти людство?
  • Яка роль життя з точки зору космології?

Предмет вивчення ред.

Астроекологія вивчає взаємодію біоти з умовами навколишнього космосу. Її предметом є ресурси для життя на планетах, астероїдах і кометах, навколо різних зірок, в галактиках, і в цілому у Всесвіті. Результати досліджень дозволяють оцінити перспективи життя, від планет до галактик в космологічних часових масштабах[2][4][5].

Серед фізичних чинників, що розглядаються астроекологією, є: доступна організмам енергія, мікрогравітація, радіація, тиск, температура тощо. Також вивчаються можливі шляхи поширення життя в космічному середовищі, у тому числі, природна і спрямована панспермія[6][7][8][9][10].

Крім того, астроекологія вивчає можливі мотиви космічної експансії людства[11].

Деякі кількісні оцінки ред.

Кількісний аналіз вмісту в метеоритах і астероїдах сонячної системи важливих для рослинного життя речовин, таких як вуглець, азот, фосфор, калій, виявив можливість створення на їх основі істотного об'єму біомаси. Наприклад, тільки в так званих астероїдах класу С сумарна маса подібних речовин приблизно оцінюється в 1022 кг[12][13][14][15][16][17], а результати лабораторних досліджень дозволяють припустити, що біомаса, створена з їх допомогою, може досягати близько 6—1020 кг, що в 100 000 разів більше усієї біомаси на Землі нині[4].

Див. також ред.

Джерела ред.

Ресурси Інтернету ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Michael N. Mautner Astro-Ecology // Site Astro-ecology.com. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
  2. ↑ а б Michael N. Mautner Planetary Bioresources and Astroecology // Journal Icarus, Vol. 158, Р.72-86, 2002 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2016. Процитовано 12 листопада 2017.
  3. ↑ Michael N. Mautner Astroecology, cosmo-ecology, and the future of life // Acta Soc Bot Pol 83 (4): 449—464, Published electronically: 2014-12-31. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 12 листопада 2017.
  4. ↑ а б Michael N. Mautner Life in the Cosmological Future: Resources, Biomass and Populations // Journal of the British Interplanetary Society, Vol. 58, pp.167-180, 2005 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 червня 2018. Процитовано 12 листопада 2017.
  5. ↑ Michael N. Mautner Seeding the Universe with Life: Securing Our Cosmological Future. // Legacy Books, Washington D. C, 2000 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2012. Процитовано 12 листопада 2017.
  6. ↑ Thomson (Lord Kelvin) W. Inaugural Address to the British Association Edinburgh. // Nature, Vol. 4 (92), pp.261-278, 1871.
  7. ↑ Weber P. & Greenberg Jose Can spores survive in interstellar space? // Nature, Vol. 316(6027), pp.403-407, 1985. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 12 листопада 2017.
  8. ↑ Crick F. H. & Orgel L. E. Directed Panspermia // Journal Icarus, Vol. 19(3), pp.341-348, 1973. Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 12 листопада 2017.
  9. ↑ Michael N. Mautner & Matloff G. L. Directed Panspermia: A Technical and Ethical Evaluation of Seeding Nearby Solar Systems. // Journal Bulletin Amer. Ast. Soc, Vol. 32, pp.419-423, 1979 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2020. Процитовано 12 листопада 2017.
  10. ↑ Mautner, Michael N. (1997) Directed Panspermia. 2. Technological Advances Toward Seeding Other Solar Systems, and the Foundations of Panbiotic Ethics. // Journal of the British Interplanetary Society, Vol. 50, pp.93-102, 1997.
  11. ↑ Michael N. Mautner Life-Centered Ethics, and the Human Future in Space // Journal Bioethics, Vol. 23(8), pp.433-440, 2009 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2012. Процитовано 12 листопада 2017.
  12. ↑ Lewis J. S. Physics and Chemistry of the Solar System // Academic Press, New York, 1997.
  13. ↑ Lewis J. S. Mining the Sky // Helix Books, Reading, Massachusetts, 1996.
  14. ↑ O'Leary B. T. Mining the Apollo and Amor Asteroids // Science, Vol. 197(4301), pp.363-366, 1977.
  15. ↑ O'Neill G. K. The Colonization of Space // Physics Today, Vol. 27 (9), pp.32-38, 1974.
  16. ↑ O'Neill G. K. The High Frontier // William Morrow, 1977.
  17. ↑ Hartmann K. W. The Resource Base in Our Solar System, in Interstellar Migration and Human Experience // ed Ben R. Finney and Eric M. Jones, University of California Press, Berkeley, California, 1985.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Астроекологія&oldid=42200686