Астаулов Святослав Петрович
Святослав Петрович Астау́лов (21 лютого 1924, Київ — 23 лютого 1999, Київ) — український скульптор, член Спілки радянських художників України з 1970 року.
| Астаулов Святослав Петрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
21 лютого 1924 Київ, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 23 лютого 1999 (75 років) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1956) | |||
| Діяльність | скульптор | |||
| Вчитель | Вронський Макар Кіндратович, Гельман Макс Ісайович і Олійник Олексій Прокопович | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 21 лютого 1924 у місті Києві (нині Україна). У 1956 році закінчив навчання в Київському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Макс Гельман, Макар Вронський та Олексій Олійник. Дипломна робота — скульптура «Трудівник моря» («Рибалка»).
З 1956 по 1961 рік працював на посаді головного художника у скульптурному цеху Київського товариства художників. Мешкав у Києві, в будинку на бульварі Лихачова, № 2, квартира № 54, потім в будинку на провулку Бастіонному, № 9, квартира № 33[1]. Помер в Києві 23 лютого 1999 року.
Творчість ред.
Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
- станкова скульптура
- «Рибалка» (1957; 2-а премія на Всесоюзній художній виставці);
- «Розстріл партизан» (1963);
- «Тяжкі роки» (1964, у співавторстві з Н. Доляром);
- «Бюст льотчика Нестерова» (1966; 2-а премія на Всесоюзній художній виставці);
- «Тарас Шевченко» (1964, гіпс);
- «Будівельник» (1967, бетон, бронза);
- «Мати» (1968, штучний камінь);
- «Анатолій Луначарський» (1969, оргскло);
- «Студент» (1969, оргскло);
- «Колгоспниця» (1995).
- «Шахтар» (1957, Березники);
- «Партизани» (1957, Вітебськ);
- «Загиблим воїнам» (1958, Пінськ);
- «Володимир Ленін» (1959, Петропавловськ);
- «Врожай» (1960, Наманган);
- «До зірок» (1962, Луцьк);
- «Жертвам громадянської війни» (1963, Фастів);
- воїнам-інтернаціоналістам «Скорботна мати» (1999, Херсон, Парк Слави).
З 1957 року брав участь у всеукраїнських і всесоюзних виставках, а з 1958 року — і міжнародих, зокрема:
- виставці дипломних робіт студентів Київського дердавного художнього інституту 1956 року випуску (Київ, 1956);
- 5-тій всесоюзній виставці дипломних робіт студентів художніх вузів СРСР 1956 року випуску (Москва, 1956);
- ювілейній художній виставці УРСР (Київ, 1957);
- всесоюзній художній виставці присвяченій 40-річчю Великої Жовтневої соціалістисної революції (Москва, 1957).
Примітки ред.
- ↑ Астаулов Святослав Петрович / Довідник членів Спілки художників України. Київ, 1998, С. 6 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 25 грудня 2021.
Література ред.
- Астаулов, Святослав Петрович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах — Москва: Издательство «Искусство», 1970. — Том 1 (Аавик-Бойко), С. 221 (рос.);
- Астаулов Святослав Петрович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 16.;
- Астаулов Святослав Петрович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 13.;
- В. М. Прядко. Астаулов Святослав Петрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.;
- Л. Ганзенко. Астаулов Святослав Петрович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 72—73. ISBN 978-966-02-8960-4. [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.];