Архітектура Бутану
| Ця стаття покладається значною мірою чи цілком на єдине джерело. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. (листопад 2019) |
Архітектура Бутану, як і все його мистецтво, формувалося та удосконалювалося під помітним впливом ламаїзму[1]. Протягом усієї своєї історії Бутан в основному наслідував тибетські традиції буддійської архітектури.
Найпоширенішим видом культових споруд є дзонг[1].
Дзонги з'явилися в 17 столітті, це — кам'яні монастирі-фортеці. У внутрішній частині дзонга є квадратний або прямокутний двір з 3-ярусною вежею, навколо двору розташовані храми і адміністративні будівлі. Як приклади можна навести Друг'єл-дзонг в місті Паро, Пунакха-дзонг в місті Пунакха. Оздоблення храмових будівель лаконічне, для нього характерні смуги, виконані червоною фарбою й орнаменти із золота навколо дверей і краями стін[1].
Дзонги використовуються як військові укріплення, монастирі, університети, центри управління і культурні центри, а також там проводяться щорічні релігійні свята цечу.
Для громадської архітектури Бутану характерні національні традиції, помітні в забудові міста Тхімпху[1].
Традиційна архітектура ред.
Дріглам намжа закріплює традиційні правила для побудови дзонгів, а також звичайних будинків. Під керівництвом лами фортеця збудована громадянами, які брали участь у процесі будівництва в якості частини їх податкового зобов'язання перед державою. Сьогодні ж, завдяки підтримці уряду, здійснюється періодичний ремонт дзонгів та й їхнє збереження взагалі.
Давня традиційна архітектура залишається і в сучасному Бутані. Зовсім нещодавно, в 1998 році, згідно з королівським указом, всі побудовані будівлі повинні мати фасади з різнобарвною деревиною, малими арковими вікнами і похилими дахами. Традиційні будівлі в Бутані часто робляться з дерев'яних рам. Цвяхи або залізні прути дозволені в будівництві. Багато традиційних будівель мають свастику і фалічні картини.
Владні садиби західного Бутану (Бумтанг, Паро і Тронгса) з'явилися наприкінці 19-го століття в період відносного затишшя. Це багатоповерхові будівлі, схожі на дзонги, хоча мають більше вікон, що нагадують шале. У верхніх поверхах житлових будинків, як правило, була каплиця, де розташовувалися картини, статуї та релігійна література.
Архітектура звичайних будинків варіюється в залежності від місця розташування і висоти. У південних низьких висотах поширені солом'яні бамбукові будинки, а у високогірних районах — прості кам'яні. Двоповерхові будівлі, менші ніж панські, характерні для всього західного Бутану. Як і в багатих будинках, верхні поверхи часто зарезервовані для каплиці. Горища, з ізоляцією із бамбукових килимків й сіна, часто служать для сушіння шкур тварин і чилі.
Характерними для більшості звичайних будинків на заході є глинобитні стіни, які можуть бути кольоровими або побіленими.
Стіни житла на сході країни частіше з каменю, на відміну від утрамбованих земляних, більш поширених на заході.
У дверях будинків зазвичай є дизайн гребінь-паз. У будинках, як правило, наявні невеликі вікна, вбудовані в нижніх поверхах, і великі вікна на верхніх рівнях, щоб додати структурної стійкості. Вікна найчастіше оформлені у вигляді зігнутого трилисника (horzhing). Похилі дерев'яні дахи вкриті дранкою, але сьогодні існує зростаюча тенденція до використання металочерепиці для довговічності покрівлі. Традиційний дах прикрашений дерев'яним карнизом.
Архітектура дзонгів ред.
Розвиток архітектури дзонгів в Бутані досягла свого апогею в 17 столітті під керівництвом великого лами Шабдрунга Нгаванга Намґ'яла. Сучасні військові стратеги помітили б, що дзонги вдало розташовані з точки зору їхньої функції у якості фортець, оскільки врни часто побудовані на вершині пагорба, гірському схилі, або ж у безпосередній близькості до водних потоків.
Дзонги по периметру оточують один або декілька дворів. Половина кімнат всередині дзонга виділяється для адміністративних функцій (наприклад, для канцелярії правителя навколишніх земель), інша половина — для релігійних функцій, насамперед під храм і житло для ченців. Цей поділ між адміністративними та релігійними функціями відображає ідеалізовану подвійність влади між релігійними і адміністративними гілками влади.
Дзонги поєднують масивні стіни, башти, низку внутрішніх дворів, храми, адміністративні будівлі, житло для ченців. Зазвичай дзонги розташовані в горах й добре захищені скелями.
Архітектура дзонгів властива Тибету, Бутану та прилеглим до Тибету буддійським територіям.
Мости ред.
У гірських районах Бутану завжди існувала мережа мостів для поїздок на численні круті ущелини і бурхливі річки, схильні до катастрофічних повеней. Найпоширенішими є консольні мости, також є кілька великих підвісних мостів.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)