Ароматне (Білогірський район)
Арома́тне (до 1945 року — Шабан-Оба; крим. Şaban Oba) — село в Україні, у Білогірському районі Автономної Республіки Крим. Центр Ароматнівської сільської ради. Населення — 1711 чоловік за результатами перепису 2001 року.
| село Ароматне | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Білогірський район |
| Рада | Ароматнівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01040010010075410 |
| Облікова картка | Ароматне |
| Основні дані | |
| Населення | 1711 |
| Поштовий індекс | 97635 |
| Телефонний код | +380 6559 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°02′11″ пн. ш. 34°23′59″ сх. д.H G O |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 97635 АРК Білогірський район, с. Ароматне, вул. Ювілейна, 1 |
| Карта | |
  Ароматне | |
 Ароматне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Село Ароматне знаходиться в західній частині району. Розташоване в північному передгір'ї Внутрішнього пасма Кримських гір, у долині Бурульча — в середній течії, на лівому березі річки. Висота над рівнем моря — 318 м. Сусідні села: Кримська Роза за 1,5 км і Цвіточне за 2 км на північ. Відстань до райцентру — близько 21 кілометрів, найближча залізнична станція — Сімферополь, близько 30 км.
Історія ред.
Німецьке католицьке село, засноване 56 сім'ями колоністів з Вюртемберга і Бадена в 1805 році на 1381 десятинах отриманої від уряду землі. У 1823 році створено власний прихід, в 1869 році збудована церква. Спочатку існувало в рамках Нейзацького колоністського округу[1].
У 1817 році на карти не потрапило, на карті 1842 року позначена німецька колонія Розенталь з 54 дворами[2]. В 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, поселення приписали до Зуйської волості.
В «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Розенталь (або Шабан-Оба) — німецька колонія з 61 двором, 345 жителями, католицькою церквою і сільським училищем при річці Бурульча[3] .
Після земської реформи 1890-х років[4] Нейзацька волость була скасована і село приписали до Зуйської. Перепис 1897 року зафіксувала в селі 576 жителів, з них 526 католиків, тобто, німців[5].
За Радянської влади, у результаті адміністративних реформ початку 1920-х років, до 1922 року була скасована волосна система і, згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписим 17 грудня 1926 року Розенталь (він же Шабан-Оба), з населенням 763 особи, з яких німців було 732, входив до складу скасованої до 1940 року[6] Зуйської сільради Симферопольского[7] (з 1937 року — у складі Зуйського району[8]).
Незабаром після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан[9]. А вже 12 серпня 1944 було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму», за яким в район з Курської і Тамбовської областей РРФСР в район пререселялись 8100 сімей колгоспників[10]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року, Розенталь перейменували в Ароматне. Після ліквідації в 1959 році Зуйського району, село включили до складу Білогірського.
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 1229 | 71.83% |
| кримськотатарська | 294 | 17.18% |
| українська | 175 | 10.23% |
| білоруська | 3 | 0.18% |
| грецька | 3 | 0.18% |
| румунська | 1 | 0.06% |
| гагаузька | 1 | 0.06% |
| інші/не вказали | 5 | 0.28% |
| Усього | 1711 | 100% |
Археологія ред.
Поблизу Курортного досліджено 2 стоянки раннього палеоліту, в одній з них (грот Киїк-Коба) вперше в СРСР виявлено поховання неандертальця і скелет немовляти, в урочищі Курак знайдено неолітичне поселення. Біля Ароматного відомі поселення і курганний могильник доби бронзи, а неподалік Красногірського і Курортного — таврські поселення і З могильники, могильник і сховище скіфів перших століть нашої ери.[12]
Сьогодення ред.
У селі діє середня школа, пошта, церква святого преподобного Антонія Печерського, дитсадок «Альонушка», бібліотека, будинок культури, амбулаторія.
Примітки ред.
- ↑ Німці Росії. Енциклопедичний словник (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2016. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ "Топографічна карта півострова Крим, л. V, .С'ёмка полковн. Бетева і подполк. Оберга. 1842 ". Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 20 лютого 2022.
- ↑ Крим 1783–1998 рр., Стор. 148. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 жовтня 2014.
- ↑ Б. Веселовський. Історія земства (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2012. Процитовано 16 жовтня 2014.
- ↑ /pages/item.aspx?itemid=4952 Населені місця Російської імперії в 500 і більше жителів … за переписом населення 1897 р стор. 217[недоступне посилання з вересня 2019]
- ↑ РРФСР — 1940 стр. 389. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 16 жовтня 2014.
- ↑ Крим 1783–1998 рр., Стр.351. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 жовтня 2014.
- ↑ Административно-территориальний поділ Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ Указ Президії ВР СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
- ↑ ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ОБОРОНИ. ПОСТАНОВА № ГОКО-6372с. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 16 жовтня 2014.
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |