Вікіпедія

Арні Арасон

Арні Гейтур Арасон (ісл. Árni Gautur Arason; нар. 7 травня 1975, Рейк'явік, Ісландія) — ісландський футболіст, воротар. Також здобув освіту за спеціальністю «адвокат» в Університеті Ісландії.

Ф
Арні Арасон
Арні Арасон
Арні Арасон
Арні Арасон у футболці «Одд» (2009)
Особисті дані
Повне ім'я Арні Гейтур Арасон
Народження 7 травня 1975(1975-05-07) (48 років)
  Рейк'явік, Ісландія
Зріст 187 см
Громадянство Ісландія Ісландія
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1994—1996 Ісландія «Акранес» 5 (0)
1987 Ісландія «Стьярнан» 18 (0)
1998—2003 Норвегія «Русенборг» 81 (0)
2003—2004 Англія «Манчестер Сіті» 1 (0)
2004—2007 Норвегія «Волеренга» 90 (-?)
2008 ПАР «Танда Роял Зулу» 6 (0)
2008—2010 Норвегія «Одд» 62 (0)
2011 Бельгія «Льєрс» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1990—1991
1992
1995—1997
1998—2010 		Ісландія Ісландія (U-17)
Ісландія Ісландія (U-19)
Ісландія Ісландія (U-21)
Ісландія Ісландія 		10 (0)
3 (0)
11 (0)
71 (0)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра ред.

Народився в Рейк'явіку, але футбольну кар'єру розпочав в «Акранесі». У національному чемпіонаті дебютував 1994 року, але протягом наступних трьох років не отримав місця в стартовій одинадцятці і лише зрідка виходив на заміну, відіграв незначну роль у чемпіонствах 1994-1996 роках та перемозі в кубку Ісландії 1996 року. У футболці «Акранеса» зіграв лише 6 матчів і, зрештою, у сезоні 1997 року перебрався до «Стьярнана», з яким опустився на останнє місце в турнірній таблиці чемпіонату.

У 1998 році перейшов до «Русенборга». У перших 2-х сезонах, в яких «Русенборг» виграв чемпіонат Норвегії, залишався резервістом Йорна Ямтфалла. У 2000 році став основним воротарем, а в наступні сезони, тобто в 2000-2003 роках, став чемпіоном Норвегії й грав у груповому етапі Ліги чемпіонів з клубом з Тронгейма. У 2001 році також отримав премію Кніксена як найкращий воротар ліги.

Влітку 2003 року став воротарем «Манчестер Сіті», але весь сезон не грав у Прем'єр-лізі, оскільки програв конкуренцію Девіду Сімену та Девіду Джеймсу. Натомість провів 2 поєдинки у кубку Англії. У першому з них, проти «Тоттенгема» на «Вайт Гарт Лейн», «Сіті» програвали з рахунком 0:3 у перерві після жахливої гри в першій половині та вилучення Джої Бартона після свистка на перерву. Після удару головою Сільвена Дістіна на початку другого тайму «Сіті» програвала з рахунком 1:3, коли «шпори» здобули право виконати штрафний удар приблизно з 25 ярдів. Крістіан Циге вже перемагав Арні з такої ж відстані в першому таймі, але цього разу Арні зробив приголомшливий сейв однією рукою над поперечиною з повного стрибка ліворуч від себе, а Густаво Поєт отримав можливість без перешкод вдарити у порожні ворота, але Арні відскочив праворуч, щоб відбити й цей удар. Гол у вище вказаній ситуації, вочевидь, завершив би гру, але після блискучого подвійного сейву «Сіті» здобув перемогу з рахунком 4:3, яку згодом назвали найкращим камбеком в історії Кубку Англії[1][2].

У 2004 році повернувся до Норвегії, де став гравцем «Волеренги». Одразу ж став основним воротарем клубу і в 2005 році виграв з ним перший за 21 рік чемпіонат Норвегії. Грав настільки добре, що вдруге в кар'єрі був нагороджений премією Кніксена. У 2006 році посів зі столичним клубом 3-тє місце. У програному (0:3) товариському матчі з московським «Димамом» пропустив три м'ячі. 30 листопада 2007 року контракт Арні закінчився й він залишив «Волеренгу».

У березні 2008 році протягом нетривалого періоду часу виступав за південноафриканський «Танда Роял Зулу», де провів шість матчів. Того ж року повернувся до Норвегії, де уклав договір з «Одд». У січні 2011 року підписав контракт з бельгійським «Льєрсом».

Завершив кар’єру в травні 2012 року після того, як операція на його лікті не дала бажаних результатів[3].

Кар'єра в збірній ред.

У футболці національної збірної Ісландії дебютував 19 серпня 1998 року в переможному матчі (4:1) проти Латвії. Протягом наступних років змагався за місце в національному воротарі з досвідченим Біркіром Крістінссоном. У своїй кар'єрі грав у кваліфікації чемпіонату Європи 2000, чемпіонату світу 2002, чемпіонату Європи 2004, чемпіонату світу 2006 та чемпіонату Європи 2008 року. Загалом у футболці національної команди зіграв 71 поєдинок[4]. Не брав участі в змаганнях за національну збірну після того, як 2007 року покинув норвезький клуб «Волеренга», його останні сім матчів були товариськими. У серпні 2010 року востаннє одягав футболку збірної, в домашньому (1:1) нічийному матчі проти Ліхтенштейну.

Особисте життя ред.

Восени 2005 року в Арні народилася дочку від своєї дівчини Сольвейг Торарінсдоттір.

Статистика виступів ред.

Клубна ред.

Досягнення ред.

Клубні ред.

«Акранес»
«Русенборг»[5]
«Волеренга»

Індивідуальні ред.

  •   Футболіст року в Норвегії, номінація найкращий воротар (2): 2001, 2005

Примітки ред.

  1. ↑ The ten best FA Cup comebacks (number 6). The Independent. 23 січня 2009. Процитовано 28 березня 2011.
  2. ↑ The greatest games of the decade. ESPN soccernet. 15 грудня 2009. Архів оригіналу за 27 August 2014. Процитовано 28 березня 2011.
  3. ↑ Árni Gautur leggur hanskana á hilluna – Vísir. Visir.is. Процитовано 28 січня 2016.
  4. ↑ Iceland - Record International Players. Rsssf.com. Процитовано 28 січня 2016.
  5. ↑ Mestvinnende spillere (Norwegian) . Norwegian Broadcasting Corporation. Процитовано 2 листопада 2010.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Арні_Арасон&oldid=41372670