Армія «Схід»
Головне командування польських військ у Східній Галичині (пол. Naczelne Dowództwo Wojsk Polskich w Galicji Wschodniej), неофіційно: Армія «Схід» (пол. Armia „Wschód”), Командування «Схід» (пол. Dowództwo „Wschód”) — оперативне з'єднання Війська Польського, утворене в листопаді 1918 року для потреб польсько-української війни.
| Головне командування польських військ у Східній Галичині | |
|---|---|
| Naczelne Dowództwo Wojsk Polskich w Galicji Wschodniej | |
 Карта, що показує обшир під контролем ЗУНР (синім), прорив блокади Львова поляками (листопад 1918) і прийдешній польсько-радянський кордон | |
| На службі | 17 листопада 1918 — 23 березня 1920 |
| Країна |
.svg){kind=small} II Польська Республіка |
| Належність | Головного командування польських військ |
| Вид | Сухопутні війська |
| Роль | захоплення і утримання Східної Галичини |
| Чисельність | 23 000 (березень 1919) |
| У складі | Збройних сил Польщі |
| Війна | Польсько-українська |
| Командування | |
| Перший командувач | генерал Тадеуш Розвадовський |
| Останній командувач | генерал-поручник Вацлав Івашкевич-Рудошанський |
Армія мала власну відзнаку — Хрест Армії «Схід»[1].
Історія ред.
17 листопада 1918 року армію очолив генерал Тадеуш Розвадовський. Він організував штаб армії, куди ввійшли досвідчені та добре підготовлені офіцери як з австрійської армії, так і з Легіонів. Співорганізатором армії «Схід» був полковник Владислав Сікорський, який, побоюючись помсти людей Пілсудського (що звинувачували його в агентурній діяльності на користь австрійців), прийняв пропозицію Розвадовського обійняти посаду головного квартирмейстра.
Головне командування польських військ у Східній Галичині складалося з двох відділень: оперативного (включно зі штабом) та квартирмейстерського. Організацію командування та особовий склад регулювали накази генерала Розвадовського.
Армія «Схід» вела бої за Східну Галичину з частинами УГА. Після зняття облоги Львова в березні 1919 р. на посаді командувача армії Розвадовського змінив генерал Вацлав Івашкевич-Рудошанський.
Після вдалого наступу на позиції Української Галицької Армії у травні 1919 р. Головне командування польських військ вирішило об’єднати армію «Схід» із Волинським фронтом в один Галицько-Волинський фронт, оскільки воно вважало польсько-українську війну за фактично виграну (українці контролювали тільки невелику смугу, обмежену Збручем, Дністром і захопленим поляками Чортковом).
Примітки ред.
- ↑ Ś. p. dr. Jan Puzdrowski. „Przewodnik Gimnastyczny „Sokół””. 2-3, s. 35, Nr 1935.
Література ред.
- M. Klimecki, Polsko-ukraińska wojna o Lwów i Wschodnią Galicję. Aspekty polityczne i wojskowe, Warszawa 1997. (пол.)
- M. Patelski, Generał broni Tadeusz Jordan Rozwadowski żołnierz i dyplomata, Warszawa 2002. (пол.)
- E. Romer, Pamiętnik paryski (1918-1919), Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź 1989. (пол.)