Аркадій (Фьодоров)
Архієпископ Аркадій (у світі Григорій Федорович Фьодоров; 1784, Дмитрівське Владимирської губернії — †8 (20) травня 1870, Олександро-Свирський монастир, Вепсляндія) — релігійний діяч та церковний педагог у Російській імперії. Автор полемічних творів проти російського та карельського старообрядництва. Служив як православний єпископ на білоруських, карельських та вепських землях.
| Архієпископ Аркадій | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 29 березня 1851 — 7 липня 1869 | ||
| Церква: | Відомство православного сповідання Російської імперії | |
| Попередник: | Дамаскін (Россов) | |
| Наступник: | Іонафан Руднєв | |
| ||
| 8 серпня 1831 — 29 березня 1851 | ||
| Попередник: | Мелетій (Леонтович) | |
| Наступник: | Неофіт Соснін | |
| ||
| 8 грудня 1828 — 8 серпня 1831 | ||
| Попередник: | Амвросій Морєв | |
| Наступник: | Михайло Добров | |
| Альма-матер: | Владімірська духовна семінарія | |
| Діяльність: | письменник | |
| Ім'я при народженні: | Григорій Федорович Фьодоров | |
| Народження: | 1784 Владімірська губернія | |
| Смерть: | 8 (20) травня 1870 Олександро-Свирський монастир | |
| Чернецтво: | 18 травня 1814 | |
| Єп. хіротонія: | 3 лютого 1829 | |
Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії. Архієпископ Олонецький та Петрозаводський.
Життєпис ред.
Народився в сім'ї дяка в селі Дмитрівському, Покровського повіту, Владимирської губернії на корінних землях фіно-угорського народу меря.
1800 вступив до Владімірської духовної семінарії, закінчив 1807. Як найкращий учень був залишений в семінарії учителем.
18 травня 1814 — прийняв чернецтво. У грудні того ж року призначений наглядачем Владімірських духовних училищ. 1818 архімандрит Боголюбова монастиря.
Еміграція до Білорусі ред.
У червні 1823 Російська імперія вирішила посилити релігійний контроль за греко-католицькими громадами Білорусі, уродженця Московщини призначають ректором Могильовської духовної семінарії та настоятелем Оршанського Богоявленського монастиря; наступного року він уже ректор Мінської духовної семінарії, одночасно настоятель Гразовсько-Івано-Богословського монастиря.
1825настоятель Пінського монастиря у Білорусі.
Повернення на Московщину ред.
1827 — переведений на посаду ректора до Ярославської семінарії.
3 лютого 1829 — хіротонія в єпископа Оренбурзького.
8 серпня 1831 — переміщений до Пермської катедри.
25 грудня 1833 — зведений в сан архієпископа.
У Карелії та країні Вепсів ред.
29 березня 1851 — став архієпископом Олонецьким та Петрозаводським. Територія ввіреної єпархії обіймала винятково фіно-угорські території Карелії, Вепсляндії та східної Саамії. Тут зберігалася дониконіанська Православна церква, з якою Фьодоров почав доволі діяльну боротьбу. Вся його літературна діяльність відобразилася у нескінчених листах, настановах, які були надруковані у різних духовних виданнях, мали полемічний напрямок[1]. Намагався вплинути на найбільш авторитетних старообрядців. На початку його діяльності в Пермській єпархії було два єдиновірних приходи, до кінця було 70 із загальної кількості 179 в російській імперії. Від 1836 до 1851 архієпископ Аркадій примусив до переходу у Відомство православного сповідання Російської імперії 40863 чоловік, більшість — карели.[2].
У Петрозаводську завдяки йому почалося будівництво Святодухівського собору та будівлі Олонецької семінарії.
7 липня 1869 — звільнений на покій до Олександро-Свирського монастиря, де і помер в схимі 8 травня 1870. Похований у підцерков'ї монастирського Троїцького собору, під вівтарем.
Бібліографія ред.
Із окремих видань відомі:
Література ред.
- Опис життя, праць та багато листів Аркадія Федорова розміщені у творах протоієрея Є. Попова: «Великопермская епархия». Перм, 1879 р.
- Веніамін Казанський, ієромонах. Преосвящений Аркадій, архієпископ Олонецький, як діяч проти розколу. Петрозаводськ, 1901.
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ Джерело/РБСПбк
- ↑ Единоверие. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ ВТ-ЭСБЕ|Аркадий (в мире Григорий Федоров)