Арешкович Василь Данилович

Василь Данилович Арешкович (нар. 26 березня 1912(19120326), містечко Костюковичі, тепер місто Могильовської області, Республіка Білорусь — 26 листопада 1996, місто Київ) — український радянський діяч, міністр промислового будівництва УРСР, заслужений будівельник УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 8—10-го скликань. Член ЦК КПУ в 1971—1981 р.

Арешкович Василь Данилович
Народився	26 березня 1912(1912-03-26) Костюковичі, Климовицький повіт, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	26 листопада 1996(1996-11-26) (84 роки) Київ, Україна
Країна	СРСР
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

Депутат Верховної Ради УРСР
8-го скликання
	1971	—	1975
Депутат Верховної Ради УРСР
9-го скликання
	1975	—	1980
Депутат Верховної Ради УРСР
10-го скликання
	1980	—	1985

Біографія

Народився в містечку Костюковичі (за іншими даними — в місті Катеринославі) в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1926 році. У 1929 році закінчив школу фабрично-заводського навчання.

З 1929 року — коваль, конструктор Дніпропетровського заводу металоконструкцій імені Петровського.

Член ВКП(б) з 1931 року.

Освіта вища. У 1935 році закінчив Дніпропетровський будівельний інститут. Після закінчення інституту працював виконробом на будівництві Уссурійської залізниці на Далекому Сході РРФСР.

У 1935—1936 роках — у Червоній армії.

У 1936—1937 роках — конструктор контори «Стальпроммеханізація», старший виконроб, заступник начальника дільниці на будівництві азотно-тукового заводу у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області. У 1937—1939 роках — головний інженер дільниці «Стальконструкція» на заводі в місті Миколаєві Миколаївської області.

З 1939 року — головний інженер спецуправління «Стандартстальбуд» у місті Куйбишеві РРФСР; головний інженер управлінь «Стальконструкція», «Стальмонтаж» у містах Челябінську, Кривому Розі, Дніпропетровську.

У 1950—1957 роках — керуючий тресту «Дзержинськбуд» у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

У 1957 році — заступник міністра — начальник Головпридніпровбуду Міністерства будівництва підприємств металургійної і хімічної промисловості Української РСР.

У 1957—1962 роках — начальник Управління будівництва, заступник голови Ради народного господарства Дніпропетровського економічного адміністративного району (раднаргоспу).

У 1962—1963 роках — заступник голови Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу), у 1963 — лютому 1967 року — 1-й заступник міністра будівництва Української РСР.

21 лютого 1967 — 13 березня 1981 року — міністр промислового будівництва Української РСР.

Потім — на пенсії в місті Києві. Похований на Байковому кладовищі Києві.

Нагороди

• орден Леніна
• орден Жовтневої революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (24.03.1972)
• заслужений будівельник Української РСР (23.03.1962)

Джерела

• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.
• [1]
• [2]