Аптекарський приказгалузевий орган центрального управління Московського царства XVIXVIII сторіч, який відав питаннями охорони здоров'я та аптечної справи. Заснований (утворений) за часів царя Івана Грозного, тимчасово не діяв під час польської інтервенції в Московію (подій смутного часу); відновлений 1620 р. Від 1706 р. називався Головною аптекою. В 1714 р. реорганізований в Канцелярію Головної аптеки, пізніше в Аптекарську канцелярію. У 1721 р. увійшов до складу новоутвореної Медичної канцелярії, на його основі утворена Московська медична контора[1].

Аптекарський приказ очолювався суддею (аптекарським боярином) з числа наближених до царя бояр, мав адміністративні та судові повноваження; проте, в часи свого існування Аптекарський приказ не був суто адміністративним органом, він виконував і інші функції, зокрема виготовлення ліків, надання медичної допомоги, заготівлю та координацію заготівлі лікарських трав та інших видів лікарської сировини, підготовку фахівців у сфері медицини та фармації (фармакології) тощо[2].

Історія ред.

 
Будівля Аптекарського приказу в Московському Кремлі (орієнтовно на початку 1600-х рр.)

.

Функції та штатна чисельність Аптекарського приказу ред.

 
Англійський лікар Марк Рідлі[ru], був особистим лікарем царя Федора Івановича; багато зробив для розвитку Аптекарського приказу.

В основі діяльності Аптечного приказу, як і більшості інших приказів, лежав функціональний принцип[3]. І хоча чіткого розмежування компетенцій між приказами не було, предмети відання Аптекарського приказу дозволяють окреслити такі його функції:

  • медичне обслуговування членів царської родини, Государевого двору, думних та московських чинів, осіб, підпорядкованих палацовим приказам, іноземців;
  • прийом на службу та призначення у військо аптекарів та лікарів, організація і комплектування польових аптек;
  • перевірка знань іноземних лікарів/аптекарів, які приїздили працювати в Росію. Допуск іноземних лікарів/аптекарів до роботи в Росії. Здійснення контролю діяльності іноземних лікарів/аптекарів, які працювали в Росії;
  • здійснення протиепідемічних заходів;
  • визначення придатності дворян до військової служби;
  • забезпечення лікарською та фармацевтичною допомогою військ;
  • проведення освідування хворих та скалічених (лікарської експертизи);
  • організація збору, закупівлі та переробки лікарських трав та інших видів лікарської сировини. Організація належної роботи аптекарських садів та городів для вирощування лікарських рослин;
  • підготовка лікарів в лікарській школі при Аптекарському приказі;
  • нагляд за освітнім процесом в Аптекарському приказі;
  • забезпечення стажування майбутніх лікарів у відомих фахівців;
  • закупівля готових ліків, лікарських трав та інших видів лікарської сировини за кордоном та інше[4].

Реформування Аптекарського приказу в ході реформ в Росії у XVIII – XIX ст. ред.

Примітки ред.

  1. Эскин Ю. М. Аптекарский приказ // Большая Российская энциклопедия: В 30-ти томах. Том 2: Анкилоз — Банка. — М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2005. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 19 жовтня 2015.
  2. Подольська Є. А. Аптекарський приказ // Фармацевтична енциклопедія / Голова ред. ради та автор передмови В. П. Черних. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К.: «МОРІОН», 2010. - 1632 с. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 19 жовтня 2015.
  3. Див.: Гончаренко В. Д. Прикази // Юридична енциклопедія: В 6-ти тт. — Т. 5: П — С. — К., 2003. — С. 99.
  4. Див.: Эскин Ю. М. Аптекарский приказ // Большая Российская энциклопедия: В 30-ти томах. Том 2: Анкилоз — Банка. — М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2005. [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.]; Подольська Є. А. Аптекарський приказ // Фармацевтична енциклопедія / Голова ред. ради та автор передмови В. П. Черних. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К.: «МОРІОН», 2010. - 1632 с. [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.]; Палкин Б. Н. Аптекарский приказ // Большая медицинская энциклопедия. Том 2: Антибиотики-Беккерель / Гл.ред. Б.В.Петровский. - 3-е изд. - М.: Советская энциклопедия, 1975. - 608 с. [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]; Бачило Е. В. История медицины. Шпаргалки. – М.: Эксмо, 2007. - 52 c. (21б)

Література ред.