Апекс
А́пекс (лат. apex — верхівка) — точка перетину напрямку руху космічного об'єкту з небесною сферою[1].
A і B навколо апексу (ліворуч)
та антиапексу (праворуч)
у межах ± 200 000 років.
Протилежна точка має назву антиапекс[2].
Добовий апекс спостерігача на Землі ред.
Внаслідок обертання Землі навколо своєї осі земний спостерігач рухається на схід, точка добового апексу лежить на сході.
Річний апекс Землі ред.
Зумовлений річним обертанням Землі навколо Сонця. Апекс річного руху Землі протягом року рухається в площині екліптики[3]. Оскільки орбіта Землі дуже близька до кола, річний апекс розташований під кутом 90° від Сонця. Для спостерігача, який стоїть обличчям до Сонця, у Північній півкулі річний апекс буде праворуч, а в Південній півкулі — ліворуч[4].
Апекс Сонця ред.
Апекс Сонця обумовлений власним рухом Сонця відносно навколишніх зір (точніше кажучи, відносно місцевого стандарту спокою — системи відліку, в якій середня швидкість зір дорівнює нулю). Він визначається статистичною обробкою видимих рухів навколишніх зір. Внаслідок того, що зорі теж мають власний рух, для визначення напрямку руху Сонця навколо центру Галактики потрібно обчислити рух багатьох зір. Поточний апекс розташований у сузір'ї Геркулеса, на південно-південний захід від Веги (α Ліри). Точки апекса Сонця дещо відрізняються залежно від блиску зір, відстані до них тощо[3]. Для оптичного діапазону це пряме піднесення і схилення , у радіо-діапазоні: . У галактичних координатах це: 56,24° галактичної довготи та 22,57° широти або 58,87° довготи та 17,72° широти[джерело?].
Існування власного руху Сонця передбачив Фрідріх Вільгельм Гершель, він наближено визначив і точку сонячного апексу — поблизу зорі λ Геркулеса[5][6].
Антиапекс Сонця лежить у сузір'ї Голуба[2].
Сонце також обертається навколо центру Галактики зі швидкістю близько 220 км/с. Напрямок цього руху лежить у сузір'ї Лебедя[7].
Апекс Чумацького Шляху ред.
Складання карт реліктового випромінювання дозволило встановити, що наша Галактика рухається щодо системи системи координат, у якій реліктове випромінювання ізотропне. Внаслідок ефекту Доплера спостерігається його анізотропія. Чумацький Шлях рухається в напрямку сузір'я Лева зі швидкістю близько 600 км/с[8].
Апекс штучного супутника Землі ред.
Апекс штучного супутника Землі — це точка найбільшого віддалення від площини земного екватора на північ[4]. Тобто максимально північна паралель над якою ШСЗ буває в зеніті (один раз за оберт).
Примітки ред.
Джерела ред.
- ↑ Апекс // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 24. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ а б Антиапекс // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 23. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ а б Апекс Сонця // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 24. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ а б Апекс [Архівовано 1 липня 2010 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- ↑ Herschel, William (1783). On the Proper Motion of the Sun and Solar System; With an Account of Several Changes That Have Happened among the Fixed Stars since the Time of Mr. Flamstead. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. 73: 247—83. doi:10.1098/rstl.1783.0017. JSTOR 106492.
- ↑ Hoskin, M. (1980), Herschel's Determination of the Solar Apex, Journal for the History of Astronomy, 11: 153—163, Bibcode:1980JHA....11..153H, doi:10.1177/002182868001100301.
- ↑ Куда мы движемся?. Астромиф: История и мифология созвездий. Архів оригіналу за 11 березня 2013. Процитовано 28 грудня 2017. (рос.)
- ↑ Реліктове випромінювання // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 399. — ISBN 966-613-263-X.
Література ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.