Вікіпедія

Антуан Ватто

Антуан Ватто (фр. Antoine Watteau; хрещений 10 жовтня 1684 — 18 липня 1721) — французький художник, представник рококо. Писав переважно жанрові картини.

Антуан Ватто
Antoine Watteau
Малюнок Франсуа Буше, портрет Ватто ( переведений в гравюру )
При народженні Antoine Watteau
Народження 10 жовтня 1684(1684-10-10)
Валанс'єн
Смерть 18 липня 1721(1721-07-18) (36 років)
  Париж
(туберкульоз)
Національність Франція Франція
Країна Франція
Жанр , біблійні і жанрові картини, міфологічні твори
Навчання Клод Жилло, Клод Одран
Діяльність художник, графік, рисувальник, митець, художник-гравер, архітектурний кресляр
Напрямок рококо
Роки творчості 1700 — 1720
Покровитель П'єр Кроза
Вчитель Клод Жилло[2] і Claude Audran IIId
Член Королівська академія живопису і скульптури
Твори Nymph and Satyrd, Відплиття на острів Кіферу, The Shop Sign of Gersaintd і Pierrotd
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції[3], Колекція Фріка[4], Музей мистецтва Метрополітен, Музей Грунінгеd, Замок Шарлоттенбург, Національні галереї Шотландіїd, Музей Вікторії та Альберта, Музей Конде, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей мистецтв Індіанаполіса, Ермітаж, Альбертіна, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Національний музей у Варшаві, Картинна галерея Далвічd, Національна галерея, Державні художні зібрання Дрездена, Музей мистецтв Кімбеллаd, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Берлінська картинна галерея, Фонд Барнса, Клівлендський музей мистецтв, Баварські державні колекції картинd, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Tokyo Fuji Art Museumd, Художній музей Вірджинії, Зібрання Воллеса, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Ашмолеан музей, Ам Ремерхольцd, Музей Ґренобляd, Yamazaki Mazak Museum of Artd, Brighton Museum & Art Galleryd, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Королівські музеї витончених мистецтв[5], Смітсонівський музей американського мистецтва[6], Музей витончених мистецтв, Карнавале, Мистецька галерея Йоркаd, Музей фюрера, Музей Нортона Саймона, Waddesdon Manord, Гантінгтонська бібліотека, Musée des Beaux-Arts de Valenciennesd, Musée des Arts décoratifsd, Holburne Museumd, Musée des Beaux-Arts d'Angersd, Нантський музей образотворчого мистецтва, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[7], Реннський музей образотворчого мистецтва і Музей образотворчих мистецтв (Бордо)
Нагороди
CMNS: Антуан Ватто у Вікісховищі

В листі з Орської фортеці до І. Фундуклея 16 липня 1847 року Тарас Шевченко писав, що серед відібраних у нього під час арешту малюнків був оригінал Ватто.

Біографія ред.

Провінційна юність ред.

Народився в місті Валансьєн, що належало Фландрії і яке нещодавно загарбали війська короля Луї XIV. Батько, заможний ремісник і власник будинку, був п'яниця і бешкетник, нічого добропорядного не міг дати своєму другому сину. За свої дебоші неодноразово карався церковним головою і навіть тюремним ув'язненням.

Єдиний відомий художник в місті — другорядний, провінційний майстер Жак-Альбер Жерен, ймовірно, і був першим вчителем Антуана. Юнак міг потрапити під примусовий рекрутський набір у армію войовничого Луї XIV, що продовжував загарбницькі війни. Тому втік з дому і пішки дістався Парижа, де бажав продовжити художнє навчання.

Ранній період ред.

 
Портрет Ватто Антуана, Художниця Розальба Кар'єра

В Парижі почав працювати як копіїст чужих картин. Багато і майстерно малює, пізніше його малюнки стануть предметом колекціонування відомих музеїв світу. Серед малюнків Ватто — хлопець, що чистить взуття, стара з прялкою, актори в різних розворотах, безлюдна алея парку з павільйоном, голівки жінок. І ці аркуші надзвичайно серйозні і позбавлені іронії чи мерехтливих, нестійких настроїв його картин.

Ватто був помічений меценатом і гравером на ім'я Жан Маріетт. Навчання продовжив у Клода Жилло, місцевого живописця, що малював картини на продаж і займався театрально-декораційним мистецтвом. Так театр (тільки з глядацької зали) назавжди увійшов в душу і твори Ватто.

Але його перші картини майже цілком жанрові -це сцени з балаганних вистав чи побуту вояків («Вояки на відпочинку», «Сатира на сучасних лікарів»). Фігури були маленькі, а сюжети нагадували мізансцени вистав. Малював він і релігійні картини, але недоліки освіти і художнього навчання успіху не принесли. Реальне життя і театральні враження через призму його фантазій стануть провідними мотивами його творчості.

Народження рококо і П'єр Кроза ред.

Хворобливий і несміливий Ватто разом з італійкою художницею Розальбою Кар'єрою стояв біля витоків стилю рококо. Цьому всіляко сприяв найбільший і могутніший з меценатів доби — мільйонер П'єр Кроза. Піклуючись про відлюдкуватого і хворобливого художника, Кроза забрав його в свій паризький палац, де той отримав житло, стіл і, ймовірно, вперше достатні умови для творчості. З цього часу картинами Ватто почали прикрашати палаци вельмож, адже сюжетами його картин стають театральні сцени і дозвілля аристократів. Мистецтво доби старанно відверталось від повсякденних проблем.

  •  
    Антуан Ватто. «Пані шукає пригод»
  •  
    Антуан Ватто. «Серенада»
  •  
    Антуан Ватто. «Актори французького театру»

Стиль рококо створений для жінки-аристократки й пристосований до її смаків і примх. Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів), в створенні меблів, в ужитковому мистецтві. Займався декором інтер'єрів в стилі рококо і Ватто, хоча інші майстри досягли в цьому значно більших успіхів (Жермен Бофран, Франсуа Буше, Жан-Оноре Фрагонар тощо).

Вельможі доби рококо поставили за мету щоденні насолоди. Насолодам мали сприяти розкішні інтер'єри палаців і церков, розкішні сукні, черга свят в садах бароко і в павільйонах влітку, а взимку в палацах. Бідний художник був лише малопомітним глядачем цих свят. Хтось точно зауважив, що картини Ватто нагадують сцени, помічені перехожим з вулиці крізь ґрати розкішних французьких парків. Ватто лише свідок чужих свят, що не мав прав ні втручатися в них, ні брати там участь.

Обрання в Королівську академію ред.

Аби мати право професійно займатися мистецтвом, в Парижі треба було мати визнання Академією. Ватто зробив свою пробу отримати Римську премію і поїхати на стажування в Італію. Але він отримав лише медаль, а премію віддали іншому. Обрання в академіки сталося пізніше і без стажування в Італії. Картини Ватто помітив художник Шарль де ля Фосс (1636—1716)і настояв на визнанні художника Академією. З нагоди визнання Ватто і намалював велику (за розмірами) картину « Паломництво на острів Цитеру», тобто на острів богині кохання Венери. За правилами сюжет картини вільно обирав художник. Ватто обрав зображення товариства, що відправлялося на казковий острів кохання.

Вже тоді виявилося, що картини новообраного художника не вкладаються ні в який жанр. Для нього і вигадали незвичний — «майстер галантних свят».

Невідомо, чи давав назви своїм картинам Ватто. Багато з них мають по декілька назв, що дали власники картин («Пані шукає пригод» і «Кокетка», «Серенада» і «Спокусник», «Краєвид» і «Товариство в парку»). Ще більше суперечок з сюжетами.

Рококо і людські долі ред.

В живопису доби рококо переважали свята і театральні вистави, безкінечні закохані пари міфологіних персон. Малював подібні картини і Ватто, але вони не найкращі в його творчому надбанні.

В портретах доби рококо всі підкреслено усміхнені, люб'язні, витончені. Але це була маска, що приховувала численні недоліки і надзвичайно складні проблеми реального, страшного життя. Про добу рококо і панівні настрої аристократів точно напише граф де Сегюр:

  «Без жалю про минуле, без жаху перед невідомим майбутнім, ми весело йшли по квітучій галявині,під якою була справжня безодня »  

Це було свято посеред чуми — з штучно скасованими проблемами, туберкульозом, сифілісом, контрастами між багатством і бідністю, смертю.

Примхливе і чудернацьке мистецтво рококо було скасоване новою і могутньою хвилею класицизму кінця XVIII століття і стилем ампір.

  •  
    Розальба Кар'єра. Портрет художника Ватто, що помер від туберкульозу в 37 років.
  •  
    Якопо Амігоні .Портрет кастрата Фарінеллі. Аби не ламався гнучкий голос, співак зробив кастрацію.
  •  
    Портрет вченого Даламбера.Через конфлікт з католицькою церквою був похований в спільній могилі з жебраками без позначення де саме.
  •  
    Розальба Кар'єра. Автопортрет. Втратила зір і померла сліпою.

Малюнки А. Ватто ред.

 
Антуан Ватто. Мешканець міста Савоя, бл. 1715 р. Художній інститут Чикаго

Неповний перелік відомих картин Ватто ред.

 
Товариство в парку, Бостон, США.
 
Непристойна пропозиція, Ермітаж, Санкт-Петербург.
 
Паломництво на острів Цитера, Лувр, Париж.

Країни світу, де зберігають твори Ватто ред.

 
  • Велика Британія
  • Іспанія
  • Німеччина
  • Росія
  • США
  • Франція

Посилання ред.

Література ред.

  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
  • Dormandy, Thomas. «The White Death: the History of Tuberculosis». New York University Press, 2000.
  • Levey, Michael, Rococo to Revolution. Thames and Hudson, 1966.
  • Roland Michel, Marianne, Watteau. Flammarion, 1984.
  • Schneider, Pierre, The World of Watteau. Time-Life Books, 1967.
  • Герман М. Ю. «Антуан Ватто», серия «Жизнь в искусстве», Л., «Искусство», 1984 (рос)
  • альбом «Антуан Ватто», Л, «Аврора», 1971, серия «Мастера мировой живописи», текст — Герман М. Ю.(рос и англ.)

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в RKDartists
  2. ↑ http://arts-graphiques.louvre.fr/detail/artistes/1/2725-WATTEAU-Antoine
  3. ↑ http://collection.nationalmuseum.se/eMP/eMuseumPlus?service=ExternalInterface&module=artist&objectId=4838&viewType=detailView
  4. ↑ https://collections.frick.org/people/179/jeanantoine-watteau/objects
  5. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/watteau-jean-antoine-1
  6. ↑ https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=6551
  7. ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k6227300f/f168.item
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антуан_Ватто&oldid=41664027