Антон Вексельбаум
Антон Вексельбаум (нім. Anton Weichselbaum; 8 лютого 1845, Лангенлойс, Нижня Австрія — 23 жовтня 1920, Відень, Австрія) — австрійський патолог і бактеріолог, відомий відкриттям збудника менінгококової інфекції — менінгокока.
| Антон Вексельбаум | |
|---|---|
| Anton Weichselbaum | |
 | |
| Народився |
8 лютого 1845 Лангенлойс, Кремс-Ланд, Нижня Австрія, Австрія |
| Помер |
23 жовтня 1920 (75 років) Відень, Перша Австрійська Республіка |
| Країна |
 Австрія Долитавщина |
| Діяльність | бактеріолог, викладач університету, патологоанатом, політик |
| Alma mater | Віденський університет |
| Галузь | медицина, патологія, бактеріологія |
| Заклад | Віденський університет |
| Посада | член Палати панів Імперської Ради[d] і Member of the Landtag of Lower Austriad |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медицини |
| Членство |
Леопольдина Австрійська академія наук |
| Відомий завдяки: | відкриттям збудника менінгококової інфекції — менінгокока |
| У шлюбі з | Анна Шнайдер |
 Антон Вексельбаум у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Був сином виробника бочок. Вчився в гімназії в Кремсі. Упродовж 1855—1863 років вивчав медицину в Імператорському медичному хірургічному військовому госпіталі, академії імператора Йозефа та Віденському університеті, отримавши ступінь доктора медицини в 1869 році. Згодом у 1869—1871 роках був помічником патологоанатома Йозефа Енгеля (1816—1899), який вчився у Карла фон Рокитанського.
Після служби на різних посадах військовим лікарем, в 1875 році Вексельбаум став анатомічним демонстратором у Першій Імператорській і Королівській військовій лікарні у Відні. У 1878 році він отримав посаду приват-доцента на кафедрі патологічної анатомії у Віденському університеті. У 1882 році його призначено головним демонстратором у віденській лікарні Рудольфа, а в 1885 році став доцентом на кафедрі патологічної гістології та бактеріології. У 1893 році призначено повним професором кафедри патологічної анатомії та директором патологоанатомічного інституту Віденського університету, а в 1912 році він став ректором університету. Пішов у відставку в 1916 році.
Науковий доробок ред.
У 1887 році він став першим науковцем, хто ізолював збудника цереброспинального менінгіту. Він назвав бактерію Diplococcus intracellularis meningitidis[1]. Вексельбаум був одним з перших науковців, хто визнав важливість бактеріології для патологічної анатомії. Він зумів продемонструвати наявність туберкульозної палички в крові осіб, які померли від міліарного туберкульозу. Він вніс вагомий внесок у політику охорони здоров'я в боротьбі з туберкульозом і був засновником першого австрійського інституту здоров'я легень (Lungenheilstätte) в Алланді. Також багато уваги приділив новій науці серології. Карл Ландштайнер виявив аглютинацію між сироваткою та клітинами крові, коли працював у лабораторії Вексельбаума асистентом. Вексельбаум також зробив цінні дослідження цукрового діабету, а також активно вивчав захворювання хрящів і суглобів, витратив багато сил на боротьбу з алкоголізмом. Йому також належить перший комплексний опис локальної ерозії кісток при артриті. Він заснував перший в Австрії інститут легеневого здоров'я (Lungenheilstätte).
Основні наукові твори ред.
- Der gegenwärtige Stand der Bakteriologie und ihre beziehungen zur praktischen Medizin. Klinische Zeit- und Streitfragen, volume 1, 1; Vienna, 1887.
- Grundriss der pathologischen Histologie. Leipzig-Wien, 1892. His most important work.
- The Elements of Pathological Histology: with special reference to practical methods / by Dr. Anton Weichselbaum. London: Longmans, Green, and Co., 1895. 456 pages.
- Über Entstehung und Bekämpfung der Tuberkulose. 1896.
- Parasitologie. Handbuch der Hygiene, volume 9; Jena, 1899.
- Epidemiologie. Handbuch der Hygiene, volume 9; Jena, 1899.
- Handbuch der pathogenen Mikroorganismen, volume 3; Jena, 1903.
- Handbuch der pathogenen Mikroorganismen, volume 3; Jena, 1903.
- Handbuch der pathogenen Mikroorganismen, volume 4; Jena, 1904.
- Immunität bei den durch den Micrococcus meningitidis cerebrospinalis (Diplococcus intracellularis meningitidis) verurscahten Erkrankungen.
- Handbuch der pathogenen Mikroorganismen, volume 4; Jena, 1904.
- Über die Infektionswege der menschlichen Tuberkulose. 1907.
- Über die Beziehungen zwischen Körperkonstitution und Krankheit. 1912.
Визнання ред.
Став членом Леопольдини і академіком Австрійської академії наук (1894). На його честь названо — грампозитивного, нерухомого, факультативного анаероба Streptococcus pneumoniae, який спричинює пневмонію, а іноді й сепсис, перитоніт або менінгіт[2][3]. У 1929 році на його честь у Відні названо провулок (Weichselbaumgasse).
Примітки ред.
- ↑ A. Weichselbaum, in: Fortschritte der Medizin, München, 1887, 5: 573 and 620. (нім.)
- ↑ A. Weichselbaum. Über die Ätiologie der acuten Lungen- und Rippenfellentzündungen. Wiener Medizinische Jahrbücher, (Alte Folge), 1886; 82: 483—554. (нім.)
- ↑ A. Weichselbaum. Über seltenere Localisationen des pneumonischen Virus (Diplococcus pneumoniae). Wiener klinischer Wochenschrift, 1888, 1: 573—575, 595—597, 620—622, 642—643, 659—661. (нім.)
Джерела ред.
- Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Anton Weichselbaum [1] [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Weichselbaum's meningococcus [2] [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Fraenkel-Weichselbaum diplococcus [3] [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)