Антоній Райхенберґ
Антоній Райхенберґ (пол. Antoni Reichenberg; 7 червня 1825, м. Горлиці, Австрійська імперія — 23 січня 1903, м. Тернопіль) — польський священник, єзуїт, художник. Опікувався сиротами та бідними в Тернополі[1].
| Антоній Райхенберґ | |
|---|---|
| пол. Antoni Reichenberg | |
 | |
| Народився |
7 червня 1825 Горлиці, Малопольське воєводство, Республіка Польща |
| Помер |
23 січня 1903 (77 років) Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Поховання | Микулинецький цвинтар |
| Громадянство |
 Австрійська імперія → .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Діяльність | священник, художник |
| Alma mater | Мюнхенська академія мистецтв |
Життєпис ред.
Антоній Райхенберґ народився 7 червня 1825 року в місті Горлицях Малопольського воєводства в сім'ї Пйотра і Францішки[2]. 1848 року брав участь в угорській революції[3].
Студіював живопис у Будапешті та Мюнхенській академії мистецтв, яку закінчив 1862 року. Під час навчання товаришував із Яном Матейком[3][4][5].
Богослов'я вивчав у Мюнхені та Перемишлі, де 13 вересня 1868 року був висвячений на священника. 7 грудня 1869 року вступив на новіціят до єзуїтів у Старій Весі[3]. 1871 року вступив до Товариства Ісуса[4].
Від 1875 — у Тернополі. У 1875—1887 роках був професором рисунків єзуїтського конвікту; 1884—1885 — префект студентської лікарні, 1886 — навчав німецької мови. Заснував у місті два притулки для бідних, де працював після літургії[4][6].
Помер 23 січня 1903 року в Тернополі[4].
Похований 27 січня 1903 року на Микулинецькому цвинтарі[4][7], де на надмогильному пам'ятнику є напис: «Опікунові убогих — Антонію Райхенбергові Т. І. вдячні тернополяни»[4]. Могила о. Антонія Райхенберґа оголошена щойновиявленою пам'яткою культурної спадщини[8].
Доробок ред.
Був талановитим художником[4]. Серед робіт — образ «Богородиця Скорботна» (зберігається в Старій Весі)[3] та портрет Альфреда Потоцького (до 1918 року він висів у залі Галицького сейму)[9].
Цікаві факти ред.
Щодня о 7-й годині вечора о. Райхенберґ молився біля фігури святої Теклі на вул. Панській в Тернополі[1][10].
Примітки ред.
- ↑ а б Окаринський, В. Святі тернопільської землі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 566. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Brząkalski J. O. Antoni Reichenberg T. J. ... — S. 9.
- ↑ а б в г Reichenberg Antoni / Ludwik Grzebień SJ. Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995. — Warszawa : Wydawnictwo WAM, 2004. — 565 с. — ISBN 83-7097-293-4.
- ↑ а б в г д е ж Мороз, В. Забутий отець Райхенберг // RIA плюс. — 2013. — № 12 (20 березня). — С. 19.
- ↑ Brząkalski J. O. Antoni Reichenberg T. J. ... — S. 33.
- ↑ Brząkalski J. O. Antoni Reichenberg T. J. ... — S. 68.
- ↑ Іванка Гошій (18 жовтня 2019). Микулинецький цвинтар: живі історії за надгробками. Нова Тернопільська газета.
- ↑ Лист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року.
- ↑ Brząkalski J. O. Antoni Reichenberg T. J. ... — S. 69.
- ↑ Тетяна Потапенко (16 вересня 2016). Тут стояла тернопільська фігура святої Теклі (фотофакт). Терен.
Джерела ред.
- Brząkalski J. O. Antoni Reichenberg T. J. Kraków : Nakładem Apostolstwa Modlitwy. — 1904. — 246 s.
- Paszenda J. Reichenberg Antoni // Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających (zmarłych przed 1966 r.). Malarze, rzeźbiarze, graficy / pod red. Urszuli Markowskiej i Katarzyny Mikockiej-Rachubowej. — Warszawa: Instytut Sztuki PAN, 2007. — T. VIII: Pó-Ri, s. 290. — ISBN 978-83-89101-69-3.
Посилання ред.
- Загублені в часі — о. Антоній Райхенберг на YouTube // Суспільне Тернопіль. — 2015. — 6 листопада.
- Могила о. Антонія Райхенберга (1825-1903). Микулинецький цвинтар Тернополя на YouTube // Тернопільські Балачки. — 2013. — 22 жовтня.