Антецедент (лат. antecedens, «той, що передує») — це активна частина логічної імплікації. Перша частина імплікації є умовою (основою, антецедентом), а друга — наслідком (консеквентом).[1] Антецедент (попередній член) — попередня одиниця висловлювання (слово, словопоєднання, речення), з якою співвіднесено — замінюючи її, вказуючи на неї і т.п. — інша, наступна.[2] Антецедент також відомий своїми принципами щодо можливої ​​чи гіпотетичної проблеми. Антецендент — це перша половина гіпотетичної пропозиції, коли в реченню «якщо» передує «тоді»; це перший член умовного (імплікативного) судження, якому передує слово «якщо» (або «тоді»).[3] У зв'язаних умовних реченнях антецедент, тобто речення, яке починається з «якщо», завжди потребує продовжувача та продовжувача антецендента. Антецедент відомий як передумова, є першою половиною гіпотетичної пропозиції. Антет (фр. аn tete: на чолі) — заставка.[4] Антецендентний (анцендентна пропозиція) — перша (по порядку) пропозиція у складі складного, що є антецендентом до союзного слова.[2] Хоча антецедент визначається як перша частина умовного речення, це не означає, що антецедент обов'язково стоїть на початку речення. Наприклад, у реченні «Той, хто був мудрим, умів», хоча на початку стоїть «умів», але відповідно до змісту речення знання є передумовою здібностей і вважаються антецендентом. Тобто, інколи антецедент має розширювальне значення на позначення основи, причини, умови тощо; означає попередній чи наступний контекст (слова) для анафори.[5] Антецедент іноді також називають «випереджувальним», а наступне — «постпозицією». Це частина, у якій виражається умова. Перша частина, яка встановлює умову. Безатенцедентна пропозиція — "його вже не чекали, коли він приїхав".

● У імплікації «А веде до Б», А є антецедентом, а В — консеквентом. У реченні «Коли йде сніг, земля біліє» антецедентом є «іде сніг».
● Якщо P, то Q. Це стандартна логічна формула для гіпотетичної пропозиції. У цьому випадку антецедентом є P. В умовному реченні "Якщо А, то Б" вираз "А" є антецедент; вираз "Б" називають консеквентом (лат. consequens, наслідок, висновок). Наприклад, в умовному реченні "Якщо зараз ніч, то зараз темно": антецедент — "зараз ніч", а консеквент — "зараз темно". Цей приклад вказує на два висловлення, з яких за допомогою логічної операції імплікації («якщо..., то...») утворюється складне імплікативне висловлення.
● У фразі «Якщо A є B, то C є D», «A є B» називається антецедентом цього умовного твердження.
● Якщо людина ходила по Місяцю, то я король Франції. Передумовою є те, що люди вже ходили на Місяць. (Антецендент відносний) Якщо до 2016 року на Місяці будуть люди, то я король Франції. Тут попередником є ​​«до 2016 року на Місяці будуть люди».
● У складному висловленні «Якщо у вас є десять тисяч доларів, ви можете подорожувати до Європи», «Якщо у вас є десять тисяч доларів» є антецедентом.

Мовою старих філософів, особливо в логіків Кантівської школи, в їх ученні про судження, висновки і докази антецедент частково означає логічний підмет в його стосунку до присудка, частково — причину в стосунку до наслідка.[5] Антецедентом називають загалом події, що передували, оскільки вони допомагають пояснити теперішнє. В цьому сенсі кажуть, наприклад, про антецедент якоїсь особи, маючи на увазі, що попередній образ її дій дає підстави очікувати від неї того чи іншого.

Примітки ред.

  1. Національна академія внутрішніх справ. Кафедра філософії права та юридичної логіки. Мультимедійний підручник. "Логіка" [Архівовано 2022-09-11 у Wayback Machine.]. arm.naiau.kiev.ua
  2. а б Ахманова, О.С. Словарь лингвистических терминов. — Изд-во: М.: Советская Энциклопедия, 1966
  3. Гасяк О. С. Формальна логіка. Розв'язкові процедури, алгоритми, словник базових термінів і понять: навч. посібник / О.С.Гасяк. — Вид. 2-ге, переробл. та доповн. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2014. — 544с.
  4. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 1 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — К: ВЦ «Академія», 2007. — 608 с. (Енциклопедія ерудита). ISBN 978-966-580-232-7 ISBN 978-966-580-233-4 (T.l) (стор.: 72)
  5. а б Загнітко Анатолій. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни. — Донецьк: ДонНУ, 2012. — 402 c. ISBN 978-966-639-554-5