Анрі Перрюшо
Анрі Перрюшо (фр. Henri Perruchot; 27 січня 1917, Монсо-ле-Мін, Сона і Лаура, Бургундія, Третя французька республіка — 17 лютого 1967, Париж, Франція) — французький письменник, філософ, історик мистецтва, біограф і редактор, який найбільш відомий своїми книгами в жанрі документальної біографії.
| Анрі Перрюшо | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | фр. Henri Perruchot | |||
| Народився |
27 січня 1917[1][2] Монсо-ле-Мін | |||
| Помер |
17 лютого 1967[1][2] (50 років) Париж | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція | |||
| Діяльність | редактор, видавець, письменник, біограф, мистецтвознавець | |||
| Роки активності | з 1946 | |||
| Членство | Academy of Morvand | |||
|
| ||||
Біографія і творчість ред.
Анрі Перрюшо народився 27 січня 1917 року, в Монсо-ле-Мін, департамент Сона і Луара, в регіоні Бургундія, Франція. Навчався в Марселі й Екс-ан-Прованс, спеціалізувався в галузі історії літератури та англійської мови. 1945 року переїхав до Парижа. Працював як редактор і писав монографії з мистецтва. Пізніше заснував і редагував журнал для мистецтва і дизайну «Сади мистецтв». Член Товариства письменників.
Відомий своїми книгами серії «Мистецтво і доля» (Art et Destin) про життя Едуара Мане, Поля Сезанна, Огюста Ренуара, Вінсента ван Гога, Поля Гогена, Тулуз-Лотрека, Жоржа-П'єра Сера, Анрі Руссо, найбільшого архітектора XX сторіччя Ле Корбюзьє. Поєднував у своїх романах белетристичну жвавість оповіді з достовірністю фактів, намагаючись зрозуміти особливості творчості живописців і епохи. У передмові книги «Сезанн» писав: «ця книга аж ніяк не роман-біографія», — знову повторюю я ті слова, якими починається моя «Життя Ван-Гога». Я дізнався про Сезанна все, що тільки відомо про нього нині; я зібрав і звірив усі наявні про нього матеріали; я відвідав місця, де він жив, допитливо вдивлявся в природу і речі. Коротше кажучи, я не привів тут жодного факту, достовірність якого не міг би довести", а в "Життя Тулуз-Лотрека він описує свій метод роботи наступним чином: «Я читав і порівнював все, що було видано про Лотрека. Познайомився з усіма неопублікованими матеріалами, які зміг знайти, опитав людей, які знали художника, побував в місцях, де він жив, зібрав відомості про людей, які стикалися з ним в його бурхливому короткому житті».
Створюючи свої книги серії «Мистецтво і доля», Перрюшо використовував всі доступні джерела, в тому числі архівні документи; факти, викладені в його книгах, володіють великою достовірністю, що робить його романізовані біографії цінним джерелом для знайомства з епохою і її видатними діячами, але не є мистецтвознавчими працями.
Анрі Перрюшо помер 17 лютого 1967 року в Парижі, похований в комуні Блано (Кот-д'Ор).
Бібліографія ред.
- Port-Royal, 1947
- Життя Гогена. La Vie de Gauguin , Première édition, Le Sillage, 1948
- Les Grotesques, 1948
- Життя Ван Гога. La vie de Van Gogh, 1955
- Життя Сезанна. La vie de Cézanne , Éd. Hachette, 1956
- Життя митника Руссо. La vie de Douanier Rousseau, 1957
- Життя Тулуз-Лотрека. La vie de Toulouse Lautrec , Éd. Hachette, 1958.
- La vie de Gauguin, Éd. Hachette, 1961
- Dix grands peintres, Éd. Gauthier Languereau, 1961
- Життя Ренуара. La vie de Renoir, 1964
- Життя Сірка. La vie de Seurat, Avec la chronologie complète des sept volumes de la série Art et Destin, 1966
- «Cézanne», in Jardin des Arts, n ° 146, janvier 1967
- «Vélasquez», in Jardin des Arts, n ° 157, décembre 1967
- «Modigliani», in Jardin des Arts, n ° 159, février 1968
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.