Анрі-П'єр Піку
Анрі́-П'єр Піку́ (фр. Henri-Pierre Picou, 27 лютого 1824, Нант — 17 липня 1895, там само) — французький живописець[6][7]. Почавши з портретів і робіт на класичну тему, пізніше зайнявся живописом на алегоричні та міфологічні сюжети[8].
| Анрі-П'єр Піку | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Henri-Pierre Picou | ||||
| Народження |
27 лютого 1824[1][2][…] Нант | |||
| Смерть | 16 липня 1895[4] (71 рік) | |||
| Нант | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[1] | |||
| Жанр | історичний живопис, міфологічний живопис, алегорія[d] і релігійний живописd | |||
| Навчання | Національна вища школа красних мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | Неогрек і символізм[5] | |||
| Вчитель | Шарль Глейр і Поль Деларош | |||
| Твори | The birth of Pindard, Good adventured і The Miraculous Draughtd | |||
| Роботи в колекції | Клівлендський музей мистецтв, Музей д'Орсе, Dahesh Museum of Artd, Нантський музей образотворчого мистецтва, Барджелло і Реннський музей образотворчого мистецтва | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Анрі-П'єр Піку у Вікісховищі | ||||
Навчався у Поля Делароша і Шарля Глейра, вплив останнього помітний в творчості Піку. Разом з іншими учнями Делароша і Глейра — Гюставом Буланже, Жаном-Леоном Жеромом і Жаном-Луї Гамоном[fr], Піку є одним зі засновників школи стилю неогрек в живопису. На відміну від своїх товаришів, що приділяли увагу переважно класичним і міфологічним сюжетам, Анрі-П'єр займався і монументальним живописом, малював фрески, у тому числі у церкві Святого Роха (Сен-Рош)[9].
Перша виставка його картини відбулася в 1847 році в Паризькому салоні. Наступного року він був нагороджений медаллю ІІ ступеня за картину «Клеопатра й Антоній на річці Кідн» (Cléopâtre et Antoine sur le Cydnus), яку вважають шедевром художника.
Піку тримав майстерню на Бульварі Маджента. Він став одним з найвідоміших художників Франції і в 1853 році отримав другу Римську премію за полотно «Ісус виганяє торгівців з Храму» (Jésus chassant les vendeurs du Temple) і ще одну медаль другого ступеня на Салоні в 1857. Починаючи з 1847 року, виставки його робіт у Салоні відбуваються майже щорічно і тривають до 1893 року[8]. Художня критика вважала Анрі-П'єра Піку найбільш модним художником Франції часів Другої імперії. Картини зберігаються в музеях Нанта, Ам'єна та інших міст Франції[10].
Галерея ред.
-
Ангел кохання (1884) -
Молоді жінки в лазні (1879) -
Морські німфи (1871) -
Муза забавляється (La Muse s'amuse, 1881) -
Біля джерела (1880) -
Портрет Сефізи Піку (Céphise Picou), сестри художника (1846) -
Чудесний улов (1850-ті роки)
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ http://www.archives.nantes.fr/PAGES/ENLIGNE/etat_civil/etat_civil.htm
- ↑ RKDartists
- ↑ Bryan, Michael (1904). Bryan's Dictionary of Painters and Engravers. Т. IV. London: The Macmillan Company. с. 115. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 15 липня 2016.
- ↑ Artist name. Процитовано 26 червня 2010.[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ а б Vapereau, Gustave (1893). Dictionnaire universel des contemporains: contenant toutes les personnes notables de la France et des pays étrangers (фр.) (вид. Sixième). Paris: Librairie Hachette. с. 1249—1250.
- ↑ ART / 4 / 2DAY. Архів оригіналу за 24 січня 2010. Процитовано 26 червня 2010.
- ↑ Піку Анрі П'єр (Picou Henri Pierre), 1824—1895. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 15 липня 2016.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анрі-П'єр Піку |