Андріяшівка (Бердичівський район)

село в Україні, в Райгородоцькій сільській громаді Бердичівського району Житомирської області

Андрія́шівка — село в Україні, у Райгородоцькій сільській територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Чисельність населення становить 627 осіб (2001). У 1926—54 та 1991—2018 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

село Андріяшівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Громада Райгородоцька сільська громада
Код КАТОТТГ UA18020110020058114
Основні дані
Засноване невідомо
Населення 627 (2001)
Площа 1,822 км²
Густота населення 344,13 осіб/км²
Поштовий індекс 13364
Географічні дані
Географічні координати 49°47′55″ пн. ш. 28°21′23″ сх. д. / 49.79861° пн. ш. 28.35639° сх. д. / 49.79861; 28.35639Координати: 49°47′55″ пн. ш. 28°21′23″ сх. д. / 49.79861° пн. ш. 28.35639° сх. д. / 49.79861; 28.35639
Середня висота
над рівнем моря
300 м
Найближча залізнична станція Демчин
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 11, с. Райгородок, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13362
Карта
Андріяшівка. Карта розташування: Україна
Андріяшівка
Андріяшівка
Андріяшівка. Карта розташування: Житомирська область
Андріяшівка
Андріяшівка
Мапа
Мапа

CMNS: Андріяшівка у Вікісховищі

Населення ред.

В кінці 19 століття в селі проживав 571 мешканець, дворів — 72[1], у 1906 році — 714 жителів та 74 двори[2].

Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 597 осіб, кількість дворів — 126[3].

Відповідно до перепису населення СРСР, на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 661 особу, з них за статтю: чоловіків — 303, жінок — 358; за етнічним складом: українців — 659, росіян — 2. Кількість домогосподарств — 142, з них, несільського типу — 2[4].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 614 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 627 осіб[5].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 99,04 %
російська 0,96 %

Історія ред.

Час заснування — невідомий[4]. У 1650 році — власність Каспера Базилевського, сплачував один дим[1]. У 1754 році перебувало в посесії новогродського земського судді Францишка Цирини, сплата до замку становила 9 злотих 11,5 гроша, до скарбу — 37 злотих 14 грошів[7].

В кінці 19 ст. — село Озадівської волості Житомирського повіту, за 56 верст від Житомира. Православна парафія — в Лемешах, католицька — в Краснополі. Належала спадкоємцям Мечислава Мазарського[1][8].

У 1906 році — сільце Озадівської волості (4-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 60 верст, до центру волості, с. Озадівка, 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в містечку Райгородок[2].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Лемешівської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Янушпільського району Житомирської (згодом — Волинська) округи[9]. Розміщувалося за 12 верст від районного центру, міст. Янушпіль, та 2 версти від центру сільської ради, с. Лемеші[3]. 26 червня 1926 року увійшло до складу новоствореної Андріяшівської сільської ради Янушпільського району вже Бердичівської округи; адміністративний центр ради[9]. Відстань до районного центру, міст. Янушпіль — 14 верст, окружного центру в Бердичеві — 20 верст, до залізничної станції Демчин — 17 верст[4].

11 серпня 1954 року, внаслідок ліквідації Андріяшівської сільської ради, село увійшло до складу Райгородоцької сільської ради Янушпільського району Житомирської області. 28 листопада 1957 року, село, в складі сільської ради, увійшло до Чуднівського району, 20 березня 1959 року — до складу Бердичівського району Житомирської області.

21 червня 1991 року в селі відновлено Андріяшівську сільську раду Бердичівського району[9].

20 серпня 2018 року увійшло до складу Райгородоцької сільської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[10].

Відомі люди ред.

Примітки ред.

  1. а б в Andryjaszówka (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 28. (пол.)
  2. а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . с. 1. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 24 квітня 2022.
  3. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 160. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  4. а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 128-129. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  5. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 24 квітня 2022.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  7. К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (українська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський. 2015. с. 118. Процитовано 5 червня 2022.
  8. Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 149. Процитовано 18 березня 2023.
  9. а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 48, 191. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 15 березня 2021.
  10. Райгородоцька сільська об’єднана територіальна громада. https://decentralization.gov.ua/. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 15 березня 2021.

Посилання ред.