Андріюк Євген Олександрович

Андріюк Євген Олександрович;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	17 червня 1993; Деражня, Хмельницька область, Україна
Смерть	2014; Іловайськ, Харцизька міська рада, Донецька область, Україна
Поховання	Деражня
Військова служба
Роки служби	2011-2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	ССО України
Формування	8 ОП СпП
Війни / битви	Війна на сході України Битва за Краматорськ; Бої за Слов'янськ (2014); Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андріюк.

Євге́н Олекса́ндрович Андрію́к (1993—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис ред.

Народився 1993 року в місті Деражня (Хмельницька область). Закінчив деражнянську ЗОШ № 2. Відвідував спортивну школу, любив грати у футбол, був членом міської молодіжної організації «Модерн». В Деражнянському професійному аграрному ліцеї здобув фах тракториста.

З досягненням повноліття — контрактник, розвідник-радист, 8-й окремий полк спеціального призначення.

На фронті з весни 2014-го, поранений, лікувався в госпіталі. Визволяв Краматорськ, Слов'янськ. Пройшов перепідготовку в Костополі. Повернувся на передову 21 серпня, у складі розвідувального взводу, проїхали біля Волновахи, відбувся нічний бій, пошкоджено БМП. Проривалися на допомогу 3-у батальйону, що потрапив в оточення. 28 серпня зайняли оборону на блокпостах в Іловайську, під постійним артилерійським обстрілом.

29 серпня 2014-го зник безвісти під Іловайськом при виході з оточення. 29 серпня надіслав смс-повідомлення до батьків: «Будемо прориватися до своїх».

Вдома залишилися батько Олександр, мама Олена Олександрівна, сестра Ліза, дідусь Олександр та бабуся Катерина, тітка Алла Шеремет. Похований із військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України у Запоріжжі 1 жовтня 2014-го, на Кушугумському цвинтарі разом з іще 53-ма вояками. В квітні 2015-го після встановлення особи за тестом ДНК перепохований у Деражні. В останню дорогу Євгена проводжали на колінах.

Нагороди та вшанування ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)
в березні 2016 року на фасаді Деражнянського НВК ЗОШ № 2 встановлено меморіальні дошки колишнім учням, які загинули під час виконання службового обов'язку в зоні бойових лій — Ігорю Гейсуну, Євгену Андріюку, Віталію Каракулі та Івану Зубкову
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 38
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[1]
Іловайський Хрест (посмертно)

Примітки ред.

↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела ред.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

[1]