Андре Дерен

Андре Дерен (фр. André Derain; 10 червня 1880, Шато-сюр-Сен — 8 вересня 1954, Гарш, обидва неподалік Версаля) — французький живописець, графік, театральний декоратор, скульптор, кераміст; яскравий представник фовізму.

Андре Дерен
André Derain
Портрет Андре Дерена роботи Матісса, 1905
При народженні	André Louise Derain
Народження	10 червня 1880(1880-06-10) Шату
Смерть	8 вересня 1954(1954-09-08) (74 роки)
	Гарш (автомобільна аварія)
Поховання	Шамбурсі
Національність	француз
Країна	Франція
Жанр	пейзаж
Навчання	Академія Жюліана
Діяльність	художник, хореограф, скульптор, гравер, художник з костюмів, сценограф, ілюстратор, дизайнер ювелірних прикрас, фотограф, графік, художник-гравер, рисувальник, дизайнер, архітектурний кресляр
Напрямок	фовізм
Відомі учні	Йоханан Сімонd
Член	Національний комітет французької гравюриd
Твори	Enfant courant sur la plaged і Pont de Charing Crossd
Батько	Louis Deraind
У шлюбі з	Alice Deraind
Учасник	Перша світова війна
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско, Музей мистецтва Метрополітен, Design Museum Den Boschd, Національні галереї Шотландіїd, Oklahoma City Museum of Artd, Saarland Museumd, Musée de la Chasse et de la Natured, Художній музей Базеля, Музей Ізраїлю, Hiroshima Museum of Artd, Музей Соломона Гуггенгайма, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художній інститут Чикаго, Державний музей мистецтв, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Phillips Collectiond, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Національна галерея, Баварські державні колекції картинd, Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Національна галерея Австралії, Музей Фіцвільяма, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, musée d'Art moderne de Troyesd, Клівлендський музей мистецтв, Національний музей сучасного мистецтва, Бременська картинна галерея, Музей Пікассо, Annonciade Museumd, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Rhode Island School of Design Museumd, Детройтський інститут мистецтв, McNay Art Museumd, Uehara Museum of Modern Artd, Kunsthalle Mannheimd, Davis Museum and Cultural Centerd, Santa Barbara Museum of Artd, Музей сучасного мистецтва, Художній музей Мілвокі, Художня галерея Онтаріо, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Музей мистецтв Толедо, Художній музей Сент-Луїса, Вустерський музей мистецтв, Далласький музей мистецтв, Pola Museum of Artd, Musée d'art moderne (Saint-Étienne)d, Barber Institute of Fine Artsd, Columbus Museum of Artd, McMaster Museum of Artd, Fondation Bembergd, Портландський мистецький музей, Smith College Museum of Artd, Художній музей Вірджинії, Музей д'Орсе, San Diego Museum of Artd, Художня галерея і музей Келвінгроув, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Hood Museum of Artd, Художня галерея Лідса, Ашмолеан музей, Державна галерея мистецтв (Штутгарт)d, Zambaccian Museumd, Гамбурзька картинна галерея, Musée des beaux-arts de La Chaux-de-Fondsd, Балтиморський музей мистецтв, Menard Art Museumd, Johannesburg Art Galleryd, Музей Гіршгорна і сад скульптур, Rose Art Museumd, Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, Художня галерея Південної Австралії, Королівські музеї витончених мистецтв, Міський музей (Амстердам), Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Berkeley Art Museum and Pacific Film Archived, Гетеборзький художній музей, Musée des beaux-arts de Lièged, Галерея мистецтв Вокера, Гарвардський художній музей, Allen Memorial Art Museumd, University of Arizona Museum of Artd, Cantor Arts Center at Stanford Universityd, Princeton University Art Museumd, Художній музей Фогга, Musée d'Art moderne et d'Art contemporaind, Музей Фолькванг, Museum Barberinid, Музей Вальрафа-Ріхарца, Museum Walesd, Національний музей, Musée d'Art et d'Histoired, Smart Museum of Artd, Національна галерея, Museum de Fundatied, Museum Ludwigd, Kunstsammlung Nordrhein-Westfalend, Музей мистецтва Нортона, Альбертіна, Манчестерська художня галереяd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd і Print Collectiond
Автограф
Андре Дерен у Вікісховищі

Біографія

Андре народився 10 червня 1880 в Шато-сюр-Сен, що неподалік Версаля.

У 1898–1900 роках навчався живопису в Академії Жюліана в Ежена Кар'єра. Становлення митця відбулося під впливом художників, з якими він заприятелював під час навчання, — Морісом де Вламінком і Анрі Матіссом. Вже 1900 року Дерен створює свої перші пейзажі.

Після тривалої військової служби (1901–1904) Дерен не пориває зі своїми колегами-французькими митцями і навіть закінчує навчання в Академії. Так, Дерен разом з Матіссом працюють на літніх вакаціях 1905 року в середземноморському селищі Колюр (Collioure). Са́ме на паризькому осінньому салоні ц.р. Дерен уперше виставив свої роботи, які були тепло сприйняті критикою.

У березні 1906 року відомий мистецтвознавець і артдилер Амброїз Воллар (Ambroise Vollard) виряджає Дерена до Лондона для створення полотен з міської натури. Саме в Лондоні Дерен створив свої найвідоміші пейзажі (бл. 30) з видами Гайд-парку, набережної Темзи, лондонських соборів і споруд. Ці митецькі творіння, виконані у новому стилі фовізма, просякнуті прагненням передати напруженість і радість життя, різнобарв'я природи; завдяки ефекту яскравих великих плям і кольоровому контрасту досягається посилений у чимало разів декоративізм.

У 1907 інший відомий мистецтвознавець і артдилер Даніель-Генрі Канвайлер (Daniel-Henry Kahnweiler), викупивши в Дерена повністю всю студію, на довго забезпечив митцю фінансову стабільність і уможливив його творчий пошук.

Якраз приблизно 1908 року, не в останню чергу, під впливом Поля Сезанна і раннього кубізму змінюється стиль Дерена — його картинам стають притаманні раціоналістична чіткість композицій, геометричне спрощення і вагомість форм. Стриманий колорит картин цього періоду майже цілком ґрунтується на зеленкавих, бурих і свинцово-сірих відтінках.

У 1910-і рр. у творчості художника з'являється похмурість і застиглість образів, теми журливої одноманітності провінційних буднів, а починаючи з 1920-х рр. Дерен звертається до суворого класичного малюнка, часто використовуючи своєрідну стилізацію творчості своїх попередників, тим не менше, зберігши в своїх найкращих творах глибоко індивідуальний стиль, таким чином, лишаючись провідним живописцем XX століття.

Галерея

«Околиці Коллюра», 1905		«Charing Cross Bridge, London», 1906		«St. Paul's Cathedral seen from the Thames», 1906

Джерела та література

• Андре Дерен: Віртуальна галерея [Архівовано 8 грудня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
• Sutton D., André Derain, L., 1959 (англ.)

Посилання

• Дерен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.