Андрейченко Максим Павлович
Макси́м Па́влович Андре́йченко (30 вересня 1992, Мена, Чернігівська область — 22 серпня 2014, смт Біле, Лутугинський район, Луганська область) — український військовик, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Максим Павлович Андрейченко | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
30 вересня 1992 Мена, Чернігівська область, Україна | |
| Смерть |
22 серпня 2014 (21 рік) Біле, Лутугинський район, Луганська область, Україна | |
| Поховання | Мена | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2013-2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Танкові війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1992 року в місті Мена на Чернігівщині. Після закінчення менської школи навчався у Конотопському політехнічному технікумі, потім здобув вищу освіту в Конотопському політехнічному інституті.
З вересня 2013 року уклав контракт; водій-механік 1-ї окремої гвардійської танкової бригади.
Загинув 22 серпня 2014 року в смт Біле Лутугинського району на Луганщині — від вибухової травми, внаслідок попадання снаряду в танк. У тому ж часі поліг Микола Лущик. Максим зазнав поранень у ноги та серце, але залишався живим. Пораненим надали першу медичну допомогу; Максиму вкололи два уколи знеболювального, третій не кололи — боялися, що не витримає серце. «Газеллю» відправили поранених до госпіталю — але він на той час змінив місце розташування, Максим помер в дорозі внаслідок кровотечі.
Залишились батьки та сестра.
Похований в місті Мена.
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- орденом «За мужність» III ступеня (15.5.2015, посмертно).
- 5 грудня 2014 року в Менській ЗОШ ім. Т. Г. Шевченка відкрито меморіальну таблицю[1].
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» від спілки учасників бойових дій АТО «Побратими України»[2].
- 20 квітня 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[3].
- Присвоєно звання «Почесний громадянин Менського району» (посмертно).
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6 місце 2.
- Вшановується 22 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4].
- нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Примітки ред.
- ↑ 5 грудня в Мені встановили Меморіальні дошки загиблим бійцям. Фото. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 17 квітня 2020.
- ↑ Герої Сіверського краю. Т.1, стор. 118 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 17 квітня 2020.
- ↑ Почесними нагородами державного та обласного рівня відзначено мужність та героїзм полеглих героїв Чернігівщини. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав п'ять разів. В Міноборони вшанували захисників України
Джерела ред.
- Андрейченко Максим Павлович [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Почесні громадяни Менського району [Архівовано 2 червня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |