Андаманці

Андама́нці (мінкопі) — корінне населення Андаманських островів (Індія). Андаманці майже повністю винищені англійськими колонізаторами (на початок 2010 року залишилось 52 представники з восьми племен). За іншими даними, нині налічується ще понад 200—300 чоловік племені джарава. Визначити чисельність складно, оскільки плем'я джарава уникає контактів, а уряд Індії сприяє ізоляції задля порятунку їх автентичності.

Андаманці
Андаманці у 1875 році
Кількість	близько 100 чол.
Ареал	Індія Андаманські острови
Мова	андаманська
Релігія	анімізм

Розселення

На початок 21 століття андаманці населяють внутрішні ділянки Андаманських островів і невеликий острів Сентінел. Частина їх після здобуття незалежності Індією переселена на острів Стрейт. Політично острови входять до складу Індії, географічно ближче до М'янми, розташовані між 10° і 15° північної широти. До складу архіпелагу входять острови: Північний Андаман, Середній Андаман, Південний Андаман, Малий Андаман Ратленд та інші дрібніші. Найбільш схильними до контактів з чужинцями є онге.

Північні андаманці (мешканці Великих Андаманських островів — ака-кари, ака-кора, ака-боа, ака-Джеря, ака-Беа тощо) і південні андаманці (онге Малих Андаманських островів, джарава Великого Андаману, мешканці островів Північний Сентінел, Ратленд).

Плем'я бо

У лютому 2010 року на Андаманських островах у віці 85 років померла остання представниця племені бо, яке, як вважається, проживало на островах останні 65 тисяч років. Боа-старша була також останнім у світі носієм мови бо (англ. Aka-Bo language). Померла Боа-старша зуміла пережити цунамі в південно-східній Азії 26 грудня 2004 року. Вона розповідала:

Ми всі були там, коли прийшов землетрус. Старійшина сказав нам: Земля розділиться на частини, не біжіть і не рухайтеся.

Племена

• Великоандаманці
  • Пучіквари

Походження

Андаманці відносяться до негроїдів (негроїдно-пігмейський антропологічний тип). Існувала гіпотеза, що андаманці — нащадки африканських рабів, що розбилися на португальському кораблі. Зараз встановлено, що це залишки тубільного населення, негритоси, близькі до семангів і аета. Їх расовий типаж зрівнянний з типом африканських пігмеїв, зріст — 1,43 м у чоловіків, і ще менше у жінок — 1,38 м. Колір шкіри варіюється від чорного до червоно-коричневого (у онге).

Колонізація

У 1858 році, коли англійці почали завоювання островів, тут налічувалося 5 тисяч аборигенів. Вони були єдиним населенням островів. У 1857-1859 роках Андаманські острови стали місцем заслання повсталих проти влади. У результаті колонізації тут спалахнули епідемії, у тому числі венеричних захворювань, почалася масова загибель серед місцевих жителів від занесених завойовниками хвороб. Якщо в середині XIX століття тут проживало близько 5 000 осіб, то на початку XX століття залишилося всього 625. Після здобуття Індією незалежності решту андаманців переселили на острів Стрейт.

Мова

Андаманська мова — відособлена, складається з декількох окремих племінних мов. Вчені вважають, що мови корінних андаманців, які вважаються переселенцями зі східної Африки, є останніми у світі мовами, які сягають своїм корінням палеоліту, коли людина ще не займалася землеробством. Таким чином, місцевим мовам не менше 10 тисяч років. Декілька діалектів — беа, бажінгдіджі, ерева, джірава, онге, які діляться на піддіалекти. Мови ізольовані, можливо, що, відповідно до теорії Дж.  Грінберга, віддалено споріднені з папуаськими.

Господарство

Основним заняттям андаманців було збиральництво, мисливство та рибальство (полювали на морських черепах, диких свиней), знали кераміку. Одяг в андаманців мінімальний, це пов'язка на стегнах з рослинних волокон. Живуть сім'ями в малих общинних круглих хатинах, вкритих очеретом і пальмовим листям, об'єднаних навколо площі для зборів і танцювальних обрядів.

Лісові андаманці (більш осілі) займаються полюванням на диких свиней з луком та гарпуном, з собаками. Займаються збиранням плодів, ягід, меду. Живуть у великих будинках на декілька сімей, існують чоловічі будинки, неодружених хлопців, які пройшли ініціацію.

Дім південних андаманців — круглий, з конічним дахом, північних — прямокутний, з двосхилим дахом з пальмового листя.

Суспільний устрій

У суспільному устрої андаманців зберігалися пережитки двофратріального поділу і матріархату. Збереглася племінна організація, при тому, що локальні групи слабко консолідовані.

Вірування

У релігії велику роль відігравав культ одухотворення природи, особливо мусону — Пугугу (Білику), а також культ героя Томо. У наш час існує тут і християнська церква.

Література

1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
2. Маретина С. А. Андаманцы. К проблеме доземледельческих обществ. СПб: РАН — Музей антропологии и этнографии им. Петра Великого (Кунсткамера), 1995. (рос.)
3. Токарев C. А. Религии в истории народов мира. М., 1976. (рос.)
4. Энциклопедия «Народы и религии мира», М.- 1998. (рос.)
5. Языки и диалекты мира, М. — 1982. (рос.)
6. Вайдья С. Острова, залитые солнцем. Перевод с английского. М., 1968. (рос.)
7. Сингх И. Н. Повесть об Андаманах. М., 1984. (рос.)
8. Radcliffe-Brown A. The Andaman Islanders. Cambridge, 1911. (англ.)
9. Man E. H. On the abooriginal inhabiitants of the Andaman islands. L., 1932. (англ.)

Посилання

• Андаманська низка [Архівовано 12 грудня 2009 у Wayback Machine.], часопис «Вокруг света» [Архівовано 18 березня 2009 у Wayback Machine.], 1994, № 10. (рос.)
• Плем'я джарава. [Архівовано 14 липня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
• Андаманці [Архівовано 24 березня 2010 у Wayback Machine.] на сайті Різнобарвна Індія [Архівовано 28 грудня 2009 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Сайт присвячений вивченню негритоських народів Південно-східної Азії. [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)