Анабіоз: Сон розуму
Анабіоз: Сон розуму, англ. Cryostasis: Sleep of Reason — гра в жанрах шутер від першої особи та survival horror розроблена українською компанією Action Forms для PC на Microsoft Windows.
| Анабіоз: Сон розуму | |
|---|---|
 | |
| Розробник |
 Action Forms |
| Видавець |
 1С  505 Games |
| Дистриб'ютор | 1С і Steam[1] |
| Жанр(и) |
шутер від першої особи survival horror |
| Платформа | Microsoft Windows |
| Дата випуску | |
| Режим гри | однокористувацька гра |
| Вік. обмеження |
ESRB: T — Teens PEGI: PEGI 16 |
| Технічні деталі | |
| Рушій | AtmosFear 2.0 |
| Носій | DVD, download |
| Офіційний сайт | |
Сюжет ред.
1981 рік. Північний полюс. Олександр Нестеров, радянський полярник отримує вказівку покинути наукову станцію «Полюс 21» і вирушити у вказану точку, де Олександра має підібрати корабель-атомохід «Північний вітер», який забере науковця на континент. Однак, прибувши на собачій упряжці до вказаного місця Нестеров знаходить «Північний вітер» замерзлим в льодах вже багато років. На борту давно немає нікого живого. Тепер у Несторова немає вибору — йому необхідно з'ясувати, що сталося з кораблем і, власне, вижити, оскільки на сотні кілометрів навколо — безлюдна льодова пустеля…
Графіка ред.
В грі створено реалістичну графіку з використанням візуальних ефектів на основі DirectX 10 і фізичних ефектів, створених з використанням технології NVIDIA PhysX. Особливістю візуальних ефектів є ефект танення льоду, коли лід на стінах замерзлого корабля починає плавно перетворюватися на воду і стікати вниз.
Персонажі ред.
Олександр Нестеров — радянський полярник-метеоролог, молодший науковий співробітник полярної станції «Полюс-21». Нестеров тривалий час займався науково-дослідницькою роботою в умовах вічної мерзлоти. Нестеров одягнений в багатошаровий, сковуючий рухи одяг, носить тяжке і не дуже зручне взуття, що дозволяє Олександру постійно боротися з пронизливим льодовим холодом і вітром. За спиною Олександр носить рюкзак, де зберігається життєво важливе спорядження. Олександр Нестеров сміливий, розумний і винахідливий. За всю гру він не промовляє жодного слова. Непогано володіє рукопашним боєм та вогнепальною зброєю. Після потрапляння на борт «Північного вітру» Олександр отримує особливий дар: «Ментальне Ехо» — уміння входити в спогади загиблих моряків, бачити останні секунди їх життя і навіть змінювати їх долю. За їхніми спогадами і записками Нестеров потроху складає картину загибелі корабля і змінює її.
Капітан — безіменний капітан корабля «Північний вітер». Гордий, мудрий, сміливий, але дещо самовпевнений. Керуючи своїм кораблем, Капітан звик покладатися на власні почуття, а не на дані приладів. Корабель він вважав чимось більшим, ніж просто купою металу. Зіграв важливу роль в історії загибелі корабля.
Помічник Капітана — безіменний помічник капітана. Хитрий, самовпевнений, але разом з тим тверезомислячий чоловік. Мріяв зайняти місце Капітана. Коли Капітан зробив помилку при керуванні «Північним вітром», Помічник написав донос на свого керівника і організував змову проти нього. Зіграв важливу роль в історії загибелі корабля.
Вчений — безіменний науковець, який слідкував за радіаційною безпекою на кораблі і цілісністю реактора. Як і Капітан, ставився до корабля, як до брата, хоча в одній із розмов з Капітаном назвав «Північний вітер» «коритом». Зіграв важливу роль в історії загибелі корабля.
Охоронець — безіменний військовий, начальник в'язниці на борту корабля і керівник охорони. Сміливий і серйозний, до в'язнів ставився з неприхованим презирством. Разом з Помічником Капітана організовував змову проти Капітана. Зіграв важливу роль в історії загибелі корабля.
«Капюшон» — ім'я, яким фанати гри охрестили загадкового персонажа, який неодноразово з'являється протягом гри у вигляді людського силуету в полярному одязі і з каптуром на голові. Його роль, як і пояснення його сутності в грі відсутні.
Вороги ред.
Кочегар — напівголий матрос, голова якого замотана шматками. Монстр рукопашного бою. Може бути озброєний куском арматури. Вміє швидко повзати у вентиляції, іноді непомітно вискакує з-за рогу.
Наглядач — ймовірно, колишній охоронець корабля, а тепер — чудовисько з маскою-кліткою на обличчі, яка випромінює блакитне світло. За словами виробників гри, Наглядач за життя цікавився таємними страхами і помислами в'язнів, за що і був перетворений в те, ким він зараз є. Також за життя Наглядач голосно крокував, лякаючи в'язнів. Озброєний ППШ і стріляє з нього чергами.
Слуга — монстр, замість очей у нього — два іржавих цвяхи, на його плечах красуються залізні погони, одягнений в сталевий нашийник і маску. Його ноги захищені залізними набійками для одягу і спеціальними підковами для колін. На шиї в монстра висять зв'язки ключів від дверей.
Сторож — монстр, озброєний гвинтівкою-трьохлінійкою. Стріляє досить влучно. Одягнений в морську форму, обличчя наполовину закрите пов'язкою. Постійно говорить нерозбірливі фрази.
Боцман — одягнений в тільняшку і озброєний, як правило, сокирою. Любить раптово з'являтися з-за рогу чи дверей.
Утоплений — зомбі з відірваною нижньою щелепою. З'являється в грі лише в одному екземплярі, в першій місії з матросом в скафандрі. Дуже швидко і вправно плаває під водою. Після сцени з ним гравець отримує пожежну сокиру.
Червоноармієць — солдат зі спотвореним обличчям. Одягнений в шинель з патронташем і великі валянки. Озброєний самозарядною гвинтівкою Токарєва. Червоноармієць вміє відбивати удари прикладом і одразу контратакувати.
Метелик — монстр з тілом моряка і крилами метелика, що дозволяє йому іноді літати. Але найчастіше монстр пересувається швидкими і вправними стрибками. Б'ється врукопаш.
Собака — монстр, який нагадує пса зі спотвореним тілом. Вміє робити вправні стрибки, але, як правило не наносить серйозних ушкоджень.
Зварник — монстр, озброєний зварювальними апаратами. На відстані пускає промені з горілок. В ближньому бою старається завдавати ударів. Відносно вправний у стрибках і пересуванні.
Кулеметник — монстр, висотою приблизно два з половиною метри. Озброєний двома ППШ зі здвоєними магазинами. На руках — два ліхтарі, а ППШ примотані до ліктів. Іноді виступає, як міні-бос. Неповороткий, але дуже міцний. Не залишає після себе патронів.
Павук — монстр з тіло матроса в протигазі, пересувається на чотирьох обривках стального троса, які нагадують ноги павука. Зустрічається 2 рази, виступає як міні-бос. Дуже швидкий і сильний противник. Вбити можна, якщо відстрелити всі лапи. Але й без лап він вміє пересуватися на чотирьох. В ближньому бою б'є лапами, як павук, а на відстані стріляє струменями холоду. Безсмертний, якщо в приміщенні холод переважає над теплом.
Хронос — бог часу, з'являється в кінці гри з розваленого реактора. являє собою гігантського чоловіка з пов'язкою на очах. В лівій руці він тримає пісочний годинник, у правій — величезну сокиру. Верхня частина тіла обв'язана ланцюгами. По суті, він не є ворогом головного героя. Необхідно за допомогою магічних енергетичних кілець знищити більше монстрів, ніж Хронос, але при цьому не потрапити випадково під сокиру Хроноса. Якщо кількість вбити гравцем монстрів буде більшою, ніж у Хроноса, то бог допоможе Несторову врятувати корабель від загибелі.
Ментальне Ехо та термодинаміка ред.
Головний герой Олександр Нестеров володіє так званим «Ментальним Ехом» — умінням входити в спогади загиблих моряків, бачити останні секунди їх життя і навіть змінювати їх долю. Кожна така зміна в минулому впливає на теперішнє.
Також Несторову необхідно берегти тепло свого тіла. В грі є індикатор рівня тепла в тілі Несторова, який по суті, є індикатором його життєздатності. Нестерову необхідно підтримувати тепло, зігріваючись від включених лампочок, обігрівальних приладів і батарей. Без зігрівання головний герой швидко загине.
Відгуки ред.
На КРИ 2006, Анабиоз: Сон разума отримала приз в номінації «Найкраща технологія».[3]
На КРИ 2007, Анабиоз: Сон разума отримала приз в номінації «Найкраща ігрова графіка».[4]
Примітки ред.
- ↑ Steam — 2003.
- ↑ Линар Феткулов. Анабиоз: Сон разума // Игромания. — Вип. № 1 (136). — С. 82—85. Архівовано з джерела 9 червня 2009. Процитовано 2 серпня 2009.
- ↑ КРИ Awards 2006. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 2 серпня 2009.
- ↑ КРИ Awards 2007. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 2 серпня 2009.