Амбівалентність

Амбівалéнтність (від лат. ambo — обидва і лат. valere — володіти, діяти) — психічний стан роздвоєності; співіснування протилежних відносин або почуттів (наприклад, таких, як любов і ненависть) до людини, об'єкта чи ідеї; невизначеність або нерішучість, яким напрямком слідувати чи як вчинити.

В науковий обіг це поняття запроваджено в 1910–1914 рр. швейцарським психіатром Ойгеном Блойлером (1857–1939). В психіатрії, психології та психоаналізі розглядається як наявність та взаємодія одночасно двох антагоністичних (протилежних) почуттів, думок або бажань (наприклад любов та ненависть).

В психології та психіатрії

За Блойлером амбівалентність має таку структуру:

• у почуттях — афективна амбівалентність. В емоціях особи присутні два протилежні почуття до одного й того самого предмету, явища чи до тієї ж людини;
• бажаннях — вольова (добровільна) амбівалентність або амбітендентність. Коли людина не може обрати єдине рішення з двох варіантів, тобто порушення дихотомної системи;
• оцінках — інтелектуальна амбівалентність. Існування двох логічно взаємовиключних суджень, якими керується людина у процесі мислення.

У ширшому значенні амбівалентність — це неузгодженість, суперечливість у ставленні до чогось (амбівалентність почуттів), двоїстість чуттєвих переживань, котра виражається у тому, що один і той самий об'єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття, тобто неоднозначність у ставленні людини до навколишнього середовища і визначенні системи цінностей. Зазвичай амбівалентність проявляється у прийнятті людиною двох взаємовиключних тверджень чи ставлень, конфлікт яких або не помічається, або ж свідомо чи несвідомо ігнорується.

О. Блойлером амбівалентність також розглядалась як одна з ознак початкового стану шизофренії.

В соціології

Услід за Робертом Мертоном (1975) деякі школи соціології та соціальної психології (в Україні це соціолог Євген Головаха) розглядають це поняття у зв'язку з усім соціумом.

Див. також

• Когнітивний дисонанс

Література

• Herders Lexikon der Psychologie. — Erftstadt: HOHE Verlag, 2007. — Bd. 1. — S. 75.(нім.)
• Зигмунт Бауман. Modernity and Ambivalence [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.]. — Ithaca, N.Y.: Cornell Univ. Pr., 1991. — 285 p. ISBN 0801426030 (англ.)
• Роберт Мертон. Sociological Ambivalence & Other Essays. — New York: The Free Press, 1976. — 287 p. ISBN 0029211204 (англ.)
• Шайгородський Ю. Амбівалентність політичних орієнтацій і проблеми суспільної інтеграції / Ю. Шайгородський // Сучасна українська політика. — К. : Центр соціальних комунікацій, 2011. — Вип. № 25. — С. 140–147.
• Микола Рябчук: Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності - історичні причини та політичні наслідки —– Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАНУ, 2019. – 252 с. ISBN: 978-966-02-8830-0

Посилання

• Амбівалентність почуттів [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Німецьке товариство загальної та інтегративної психотерапії. — Доповідь О.Блойрера «Амбівалентність» та її історія [Архівовано 18 вересня 2011 у Wayback Machine.](нім.)
• Микола Рябчук: «Постсовєтська шизофренія» чи «шизофренічна постсовєтськість»? Явище суспільної амбівалентности в Україні та Білорусі — часопис «Україна Модерна», № 15(4)/2009.