Аманда Беренґер
Аманда Беренґер (1921 — 13 липня 2010)[6] — уругвайська поетеса. Учасниця Ґенерації '45, уругвайського інтелектуального та літературного руху.
| Аманда Беренґер | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася |
24 червня 1921[3] Монтевідео, Уругвай |
| Померла |
13 липня 2010[1][2][3] (89 років) Монтевідео, Уругвай |
| Поховання | Cementerio del Buceod |
| Країна |
 Уругвай[3] |
| Діяльність | письменниця, поетка |
| Знання мов | іспанська[4][5] |
| Напрямок | Ґенерація '45 (Уругвай) |
| Жанр | поезія і автобіографія |
| Родичі | José Pedro Bellánd |
| У шлюбі з | Хосе Педро Діас |
| Нагороди | |
Життєпис ред.
Народилася в Монтевідео. Збірка поезій «Quehaceres e Invenciones» (1963) приніс Беренґер раптову славу та похвалу, підсилюючи її пошук нових поетичних форм, щоб виразити своє унікальне бачення мистецтва та світу.
У 1986 вона отримала премію «Reencuentro de Poesía» від Університету Республіки, (Уругвай) за свою роботу «Los signos sobre la mesa». Ante mis hermanos supliciados.La dama de Elche" (1987) отримав першу премію в категорії поезії від уругвайського Міністерства освіти і культури. Друге видання «La dama de Elche», опубліковане в 1990, отримало премію імені Бартоломе Ідальго, засновану Уругвайською книжковою палатою.
Аманда Беренґер вийшла заміж за письменника Хосе Педро Діаса в 1944.
У 2006 вона стала почесним членом Уругвайської національної академії літератури.
Померла у 2010. Похована в Сементаріо-дель-Бусео, Монтевідео.[6][7]
Твори ред.
Поезія ред.
- A través de los tiempos que llevan a la gran calma (Montevideo, 1940)
- Canto hermético (Montevideo, Sagitario, 1941)
- Elegía por la muerte de Paul Valéry (Montevideo, La Galatea, 1945)
- El río (Montevideo, La Galatea, 1952)
- La invitación (Montevideo, La Galatea, 1957)
- Contracanto (Montevideo, La Galatea, 1961)
- Quehaceres e invenciones (Montevideo, Arca, 1963)
- Declaración conjunta (Montevideo, Arca, 1964)
- Materia prima (Montevideo, Arca, 1966)
- Dicciones (editado como fonograma. Montevideo, Ayui / Tacuabé, 1973)
- Composición de lugar (Montevideo, Arca, 1976)
- Poesía (1949—1979) (Montevideo, Calicanto, 1980)
- Identidad de ciertas frutas (Montevideo, Arca, 1983)
- La dama de Elche (Madrid, Edhasa. Banco Exterior de España, 1987)
- Los Signos sobre la mesa (Montevideo, Universidad de la República, 1987)
- La botella verde (Analysis situs) (Montevideo, Cal y Canto, 1995)
- El pescador de caña (Caracas, Fondo Editorial Pequeña Venecia, 1995)
- La estranguladora (incluye casete. Montevideo, Cal y Canto, 1998)
- Poner la mesa del 3. Milenio (2002)
- Constelación del navío (reúne la mayor parte de su poesía, publicada e inédita hasta el año 2002. 2002)
- Las mil y una preguntas y propicios contextos (Montevideo, Linardi y Risso, 2005)
- Casas donde viven criaturas del lenguaje y el diccionario (Montevideo, Artefato, 2005)
Проза ред.
- El monstruo incesante. Expedición de caza (1990, autobiography)
Література ред.
- ↑ а б http://www.elpais.com.uy/100714/pespec-501673/espectaculos/la-gran-poeta-amanda-berenguer-fallecio-ayer-y-hoy-sera-su-velorio
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Національна бібліотека Уругваю — 1815.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б El País (14 липня 2010). La gran poeta Amanda Berenguer falleció ayer y hoy será su velorio (ісп.). Архів оригіналу за 18 липня 2010. Процитовано 22 липня 2010.
- ↑ Amanda Berenguer. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 28 січня 2021.
Посилання ред.
- Poesía y crítica
- Comentarios [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]