Вітухновська Аліна Олександрівна
Аліна Олександрівна Вітухновська | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася |
27 березня 1973 (51 рік) Москва, СРСР | |||
Країна |
СРСР Росія | |||
Діяльність | Письменник | |||
Роки активності | 1993 — тепер. час | |||
| ||||
Вітухновська Аліна Олександрівна у Вікісховищі |
Алі́на Олекса́ндрівна Вітухно́вська (* 27 березня 1973) — російська поетеса, член Союзу письменників Москви, почесний член російського Пен-клубу, стипендіат літературної стипендії Альфреда Топфера (Німеччина, 1996).
Життєпис
ред.Публікується з 1993 року, автор декількох книг віршів та прози, в тому числі «Аномалізм» (1993), «Дитяча книга мертвих» (1994), «Последняя старуха-процентщица русской литературы» (1996), «Собака Павлова» (1996), «Земля Нуля» (1997), «Роман с фенамином» (1999) и «Чёрная Икона русской литературы» (2005). Німецькою мовою вийшла книга «Schwarze Ikone» (2002). Вірші перекладалися та публікувалися в німецькій, французькій, англійській, шведській та фінській пресі.
16 жовтня 1994 року була арештована співробітниками ФСК (нині ФСБ) за звинуваченням у зберіганні та розповсюдженні наркотиків. Після року, проведеного в Бутирці, випущена під поруку Російського Пен-клубу. Відмовилася від політичного притулку в Швеції. У 1997 році була знову заарештована і провела ще півроку у в'язниці. Процес активно висвітлювався російськими ЗМІ, а також ЗМІ США, Великої Британії, Німеччини, Швеції та Фінляндії. В квітні 1998, після трирічного судового розгляду була визнана винуватою і засуджена до півтора років в'язниці. Судовий термін Вітухновська не відбувала, оскільки їй було зараховано перебування в поередньому ув'язненні. Народними захисниками на процесі були Андрій Вознесенський, Андрій Бітов, Олександр Ткаченко, Юнна Моріц, Лев Тимофєєв.
Підтримує зв'язки з нонконформістськими політичними та релігійними групами. Проповідує в своїй творчості ідеї «Знищення реальності» та «Диктатури Ніщо». До певної міри її можна назвати «Чорною гламурною Принцесою» російської поезії та літератури. У своїй творчості девальвує всі основні моральні цінності.
Брала участь в концептуальній акції «Цвяхи: ми крокуємо по Москві» (спільно з Сенді Ревізоровим, 1994), у виставці «Процес» з Альоною Мартиновою при підтримці Центру Сучасного Мистецтва (TV-Галерея) (1997), у фестивалі «Неофіційна Москва» 1999.
Останнім часом публікується на російських націоналістичних сайтах, в тому числі — «наЗлобу» під керівництвом Володимира Голишева (дочірній сайт іншого націоналістичного сайту АПН, під керівництвом Станіслава Бєлковського). Найзначніша публікація на цьому сайті «Колобок Гностичний Герой».
Політичні погляди
ред.У березні 2014 року, після російської інтервенції в Україну, разом з рядом інших відомих діячів науки і культури Росії висловила свою незгоду з політикою російської влади в Криму. Свою позицію вони виклали у відкритому листі[1].
У травні 2018 приєдналась до заяви російських літераторів на захист українського режисера Олега Сенцова, незаконно засудженого у РФ[2].
Книги
ред.- «Аномализм» (проза, М.: Мышь, 1993),
- «Детская Книга Мёртвых» (стихи, М.: ЭМКО, 1994),
- «Последняя старуха-процентщица русской литературы» (проза, стихи, М.: б.и., 1996),
- «Собака Павлова» (стихи, совместно с Константином Кедровым, М.: Гусев, 1996),
- «Земля Нуля» (стихи, совместно с Константином Кедровым, М.:Фишер, 1997),
- «Роман с фенамином» (проза, М.: издание Елены Пахомовой, 1999),
- «Schwarze Ikone» (стихи, Кёльн: DuMont, 2002),
- «Онегин Твистер» (стихи, совместно с Константином Кедровым, М.: б.и., 2004),
- «Чёрная Икона Русской Литературы» (проза, стихи,Екатеринбург: Ультра.Культура, 2005).
Збірки поезії
ред.- «ДЕПО. Всемирный день поэзии» (М.: Университет Натальи Нестеровой, 2001),
- «Созвездие весны» (сборник различных авторов) (М.: Издание ДООС и Елены Пахомовой, 2001),
- «Ремиссионеры» (сборник различных авторов) (СПб.: б.и., 2002),
- «Последние пионеры» (сборник современной прозы и поэзии) (М.: Ультра. Культура, 2003),
- «Новые кумиры-1» (сборник различных авторов) (М.: London books, 2003),
- «Диапазон» Антология (Современной немецкой и русской поэзии) (М.: Университет Натальи Нестеровой, 2005),
- «La Nouvelle Poesie Russe: Anthologie» (Антология современной русской поэзии) (Марсель: Autres Temps, 2005),
- «Ночь в Набоков-отеле» (Антология современной русской поэзии) (Дублин: Dedalus Press, 2006),
- «Антология ПО» (М.: Академия образования Натальи Нестеровой, 2007),
- «Русское будущее» (СПб.: Нестор-История, 2008).
Інтерв'ю
ред.- "Аліна Вітухновська відійшла до Маяковського" (Бесіда з Юрієм Бєліковим, «Дети Ра», № 4 (42), 2008),
- "Гімн герою-богоборцю" (Бесіда з Михайлом Бойко, «НГ Ex libris», 25.09.2008).
Примітки
ред.- ↑ Звернення ініціативної групи з проведення Конгресу інтелігенції «проти війни, проти самоізоляції Росії, проти реставрації тоталітаризму» і лист діячів культури на підтримку позиції Володимира Путіна по Україні та Криму. // novayagazeta.ru. 13.03.2014. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 2014-3-16.
- ↑ Литераторы и ученые выступили с заявлением «Спасти Олега Сенцова» [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.] // Троицкий вариант, 21.05.2018
Посилання
ред.- Старий сайт, не оновлюється [Архівовано 1 червня 2009 у Wayback Machine.]
- Спільнота друзів Аліни Вітухновської [Архівовано 24 серпня 2007 у Wayback Machine.]
- Колобок Гностический Герой
- «Дело Алины Витухновской» (М.: Русский ПЕН-центр, 1996),
- Михайло Бойко. «Диктатура Ніщо. Мировоззрение Алины Витухновской» (М.: Литературная Россия, 2007),
- Михайло Бойко. "Хто сьогодні робить халтуру в Росії"[недоступне посилання з червня 2019].