Вікіпедія

Алімардан-бек Топчибашев

азербайджанський політик

Алімардан-бек Алекбер огли Топчибашев (азерб. Əlimərdan bəy Ələkbər oğlu Topçubaşov, 4 травня 1863(18630504), Тифліс — 8 листопада 1934, Париж) — азербайджанський громадський і державний діяч, юрист і журналіст, депутат Першої Державної думи Росії (1906), Голова парламенту Азербайджанської Демократичної Республіки (1918—1920).

Алімардан-бек Топчибашев
азерб. Əlimərdan bəy Topçubaşov
 
Народження: 4 травня 1862(1862-05-04)
Тифліс, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Смерть: 8 листопада 1934(1934-11-08) (72 роки)
Париж, Третя французька республіка
Поховання: Saint-Cloud cemeteryd[1]
Країна: Азербайджан
Релігія: сунізм
Освіта: юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Імператорський Санкт-Петербурзький університетd
Партія: Іттіфак аль-Муслімінd, Конституційно-демократична партія і незалежний політик
Батько: Alekber bey Topchubashovd
Шлюб: Peri Topchubashovad
Діти: Rashid Bey Topchubashovd
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Алімардан-бек Топчібашев народився 4 травня 1863(18630504) року[2] в Тифлісі. 1884 року закінчив I міську гімназію в Тифлісі вступив до Санкт-Петербурзького Імператорського університету на історико-філологічний факультет[ru] за Кавказькою стипендією, але вже після першого семестру відмовився від стипендії і перейшов на юридичний факультет. 1888 закінчив університет, здобувши ступінь кандидата права. Працював помічником мирового судді та секретарем окружного суду, викладав у Тифліському землемірному училищі. Переїхав до Баку, де працював присяжним повіреним.

 
Ісмаїл Гаспринський, Гасан-бек Зардабі[ru] і Алімардан-бек Топчибашев. Баку, 1894

Топчибашев був редактором щоденної газети «Бакинський Торгово-Промисловий Листок», що видавалася в Баку від 1888 року[3]. 24 червня 1898 року він став редактором видаваної в Баку газети «Каспій»[4]. У різні роки був також редактором газет «Баку» і «Хаят» («Життя»). Був обраний гласним Бакинської міської думи, входив до складу міської училищної комісії, піклувальних рад Маріїнської жіночої гімназії, Бакинського комерційного училища[ru] і Бакинської мусульманської жіночої школи[ru].

Під час Революції 1905—1907 років брав участь у роботі 1-го Всеросійського мусульманського з'їзду (серпень 1905, Нижній Новгород); на 2-му (січень 1906, Петербург) і 3-му (16 серпня 1906, Нижній Новгород) з'їздах обирався головою ЦК партії Іттіфак аль-Муслімін[ru]. На 3-му Всеросійському мусульманському з'їзді засідання не були публічними і велися татарською мовою. Було затверджено програму мусульманського політичного союзу, близьку до програми кадетської партії, відмінну від неї в питаннях шкільної освіти[5].

Був обраний депутатом першої Державної Думи від Бакинської губернії; примикав до лівого крила фракції партії «Народна свобода». Після розпуску Думи першого скликання підписав Виборзьку відозву і засуджений за ст. 129, ч. 1, п. п. 51 і 3 Кримінального уложення, позбувшись права знову обиратися до Думи.

У лютому 1906 року учасник мирового вірмено-мусульманського з'їзду, член особливої наради при Кавказькому наміснику з вірмено-мусульманських питань.

Після Лютневої революції 1917 року виступав за збереження єдиної Російської держави і скликання Установчих Зборів, ні в які партії не вступав. З березня очолював Азербайджанський Національний Комітет. Брав участь у роботі Кавказького мусульманського з'їзду (квітень 1917, Баку) і першого Всеросійського мусульманського з'їзду (травень 1917, Москва), на яких виступав за федеративний устрій Росії.

Був обраний на Всеросійські установчі збори, розігнані більшовиками після першого засідання.

 
Алімардан-бек Топчібашев (третій зліва) у складі делегації Азербайджанської Республіки під час Паризької мирної конференції

Після проголошення Азербайджанської Демократичної Республіки (АДР) 28 травня 1918 року — її надзвичайний представник у Грузії, Вірменії та Османській імперії. Перебуваючи в Стамбулі, був призначений міністром закордонних справ АДР (6 жовтня — 7 грудня 1918). 7 грудня 1918 був заочно обраний головою азербайджанського парламенту. Очолював делегацію АДР на Паризькій мирній конференції.

Після встановлення в Азербайджані радянської влади (28 квітня 1920 року) — в еміграції. Учасник Генуезької конференції та Лозаннської конференції, на яких ставив питання про незаконну окупацію Азербайджану Червоною армією.

Помер у Парижі 8 листопада 1934 року. Похований у Сен-Клу[6], західному передмісті Парижа.

Ставлення до релігії ред.

За віросповіданням А. Топчибашев був мусульманином. Його батьки були шиїтами[7]. А. Топчибашев часто виступав з загальномусульманскьких інтересів, ставлячи на передній план ту чи іншу мусульманську течію. У своєму листі до Салімгірея Джантюріна[ru] від 1908 року, щодо створення загальномусульманського духовного закладу, він акцентував на відстоюванні ісламськими течіями своєї індивідуальності, що перешкоджало цьому задуму. У зв'язку з цим А. Топчибашев писав: «якби я мав владу, повісив би всіх сунітів, шиїтів, азамітів та ін., і залишив би одних мусульман»[8], підтримавши також заяву закавказького шейх-уль-іслама шиїта Абдуссалама Ахундзаде[en] про невизнання ним цих течій, оскільки той вважає себе мусульманином[9]. При цьому, погоджуючись з точкою зору, що відмінність між сунітами і шиїтами суто політична, він вважав її роздутою «тільки палкою фантазією персів, які ввели в іслам багато з релігії Зороастра»[10] (перси традиційно шиїти — прим.).

Пізніше А. Топчибашев прямо вказав на свою приналежність до сунітської течії ісламу. Так, на зустрічі з великим візиром Османської імперії Талаат-пашею в жовтні 1918 року, останній повідомив йому, що на питання посла Йоффе «Що у вас спільного з кавказькими мусульманами? Адже вони шиїти, а ви турки-суніти» він заявив про свою приналежність до шиїтів[11] (Талаат-паша був послідовником суфійського ордену Бекташи[12], близького до шиїзму). Тоді А. Топчибашев додав: «Якби я був з Вами в Берліні, я б сказав панові Йоффе, що я — кавказький мусульманин, але я — суніт (хоча й народжений від батьків-шиїтів)»[7].

Пам'ять ред.

  • На фасаді будинку, де проживав у Парижі Алімардан-бек Топчибашев, встановлено меморіальну дошку[13][14].
  • 2013 року в Азербайджані випущено поштову марку з портретом Алімардан-бека Топчибашева[15].
  • Ім'я Алімардан-бека Топчибашева носить одна з вулиць міста Баку.
  •  
    Поштова марка Азербайджану, присвячена 150-річчю Топчибашева
  •  
    Меморіальна дошка на фасаді будинку в Парижі, в якому жив Топчибашев 1920 року
  •  
    Депутатський значок Алімардан-бека Топчибашева
  •  
    Вулиця Алімардан-бека Топчибашева в Баку

Примітки ред.

  1. ↑ SAINT-CLOUD (92) : cimetière
  2. ↑ Cəmil Həsənli (3 серпня 2013). Əlimərdan bəy Topçubaşovun doğum tarixi ilə bağlı dəqiqləşdirmə. Oguz Haberleri (азерб.). oguz-news.net. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 27 вересня 2015.
  3. ↑ Бакинский Торгово-Промышленный Листок // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. ↑ Ева-Мария Аух. Между приспособлением и самоутверждением. Ранний этап поисков национальной идентичности в среде мусульманской интеллигенции и возникновение нового общества на юго-восточном Кавказе (1875-1905 гг.) (рос.). sakharov-center.ru. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 29 квітня 2012.
  5. ↑ Сибирская торговая газета. № 138. 22 августа 1906 года. Тюмень. Ст. 2. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 1 травня 2020.
  6. ↑ Из коллекции Рамиза Абуталыбова. Фотография семейной могилы Топчибашевых в Сен-Клу, пригороде Парижа. ourbaku.com. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2012.
  7. ↑ а б Дипломатические беседы А.А. Топчибашева в Стамбуле (записи чрезвычайного посланинка и полномочного министра Азербайджанской Республики). 1918-1919 гг : [рос.]. — «Эргюн». — Баку, 1994. — 160 с.
  8. ↑ Документы и письма…, 2012, с. 72.
  9. ↑ Документы и письма…, 2012, с. 73-74.
  10. ↑ Документы и письма…, 2012, с. 69.
  11. ↑ Джамиль Гасанлы. История дипломатии Азербайджанской Республики: Внешняя политика Азербайджанской Демократической Республики (1918—1920) : [рос.]. — Наука, 2010. — Т. I. — С. 197—198. — ISBN 978-5-9765-0899-6, 978-5-9765-0900-9, 978-5-02-037267-2, 978-5-02-037268-9.
    Оригінальний текст (рос.)
    Посол Иоффе также подчеркнул, что пролетариат России «не допустил бы», чтобы крестьяне-мусульмане страдали под гнётом беков и богатеев, а также заметил Талаат-паше: «Что у вас общего с кавказскими мусульманами? Ведь они шииты, а вы — турки-сунниты». Отвергая этот нелепый довод, Талаат-паша ответил: «Вот я турок, но я шиит». В этом месте его рассказа Топчибашев добавил: «Если бы я был с Вами в Берлине, я бы сказал господину Иоффе, что я — кавказский мусульманин, но я — суннит».
  12. ↑ Ernest Edmondson Ramsaur. The Young Turks: prelude to the revolution of 1908 : [англ.]. — Russell & Russell. — 1970. — С. 113.
    Оригінальний текст (англ.)
    It is certainly definite that a number of Young Turks were members of the Bektashi order and that some were both Freemasons and Bektashis — Talat Pasha, Riza Tevfik, and the Sheyhulislam Musa Kazim Efendi were all in this category.
  13. ↑ Во Франции была создана первая в истории XX века организация азербайджанской диаспоры. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 1 травня 2020.
  14. ↑ Parisdə Əlimərdan bəy Topçubaşovun 150 illik yubileyi qeyd edilib(азерб.)
  15. ↑ 19.04.2013. Azərbaycanın görkəmli şəxsiyyətləri. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 1 травня 2020.

Література ред.

Посилання ред.

Попередник:
Мамед Гасан Гаджинський 		Міністр закордонних справ Азербайджанської Демократичної Республіки
 
6 жовтня 1918 — 7 грудня 1918 		Наступник:
Фаталі Хан Хойський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алімардан-бек_Топчибашев&oldid=37101088