Вікіпедія

Алікс Добкін

американська фолк-співачка, авторка пісень, мемуаристка та феміністка

Алікс Сесіл Добкін[3] (16 серпня 1940(1940-08-16), Нью-Йорк, Нью-Йорк — 19 травня 2021(2021-05-19), Вудсток, Нью-Йорк)[4] — американська фолк-співачка, авторка пісень, мемуаристка та лесбійська феміністка. 1979 року стала першою американською лесбійсько-феміністичною музиканткою, яка здійснила європейський концертний тур.[5]

Алікс Добкін
англ. Alix Dobkin
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 16 серпня 1940(19400816)
Місце народження Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1]
Дата смерті 19 травня 2021
Місце смерті Вудсток (Нью-Йорк), США
Причина смерті аневризми судин головного мозку[2]
Роки активності 1973–2021
Громадянство США
Професії співачка, авторка пісень, композиторка, авторка-виконавиця, активістка
Освіта Tyler School of Artd
Інструменти Вокал, гітара
Жанр Фолк, Жіноча музика
Лейбли Women's Wax Works (Ladyslipper)
ladyslipper.org/rel/v2_home.php?storenr=53&deptnr=279
CMNS: Файли у Вікісховищі

Дитячі та юнацькі роки ред.

Народилася в Нью-Йорку в єврейській комуністичній родині, отримала ім'я на честь свого дядька Алікса, що загинув, борючись проти фашистів під час громадянської війни в Іспанії. Виросла у Філадельфії та Канзас-Сіті.[6] Закінчила середню школу Джермантаун 1958 року та Школу мистецтв Тайлера зі ступенем бакалавра образотворчих мистецтв 1962 року.

Кар'єра ред.

Почала кар'єру, виступаючи на сцені кав'ярні Greenwich Village 1962 року[7]. Грала з такими знаменитостями, як Боб Ділан та Баффі Сент-Марі.[7][8]

Починаючи з 1973 року, вона випустила кілька альбомів, а також збірник пісень і гастролювала по США, Канаді, Англії, Шотландії, Ірландії, Австралії та Нової Зеландії, пропагуючи лесбійську культуру та спільноту через жіночу музику.

Мала невелику та віддану аудиторію, журнал Spin називав її «легендою жіночої музики», The Village Voice «змістовною», New Age Journal «їдкою… винахідливою… творчою», «безкомпромісною» у New York Times Magazine та «порушницею спокою» ФБР. Здобула неочікувану популярність у 1980-х роках, коли коміки, такі як Девід Леттерман і Говард Стерн, відшукали її альбом Lavender Jane Loves Women і почали грати в ефірі фрази з пісні «View From Gay Head». До 21-го століття Добкін припинила писати та записувати новий матеріал, але продовжувала гастролювати до самої смерті, заявивши, що «втратила інтерес» і що написання її мемуарів «висмоктало всю творчість».[9]

1977 року стала співробітницею американської некомерційної видавничої організації Жіночий інститут свободи преси (WIFP).[10] Була членкинею керівного комітету OLOC (Організація літніх лесбійок за зміни).[11]

Її мемуари 2009 року, My Red Blood, були опубліковані Alyson Books.[12]

Активізм ред.

Поширювала інформацію та підвищувала обізнаність щодо значення жіночих просторів та захисту для лесбійок. Була гучною критикинею включення транс-жінок у місця лише для жінок. В одному листі до Національного центру прав лесбійок вона стверджувала: «Понад двадцять років чоловіки оголошували себе „жінками“, маніпулювали своїм тілом, а потім вимагали феміністичного схвалення від тих, хто пережив дівоцтво…. [Мої тексти] не є „пригноблюючими“, а стосуються тих із нас, хто має дівочу юність та клітор, і більше нікого».[13] Її критика постмодернізму,[14] садомазохізму,[15] руху за права трансгендерів[16][17] та інших рухів з'явилася в кількох її колонках, таких як «Кров менестреля».[18] Її стаття «Нова стать імператора» з'явилася у феміністичному журналі за нашими спинами 2000 року[19].

Особисте життя ред.

1965 року одружилася з Семом Гудом, який керував кафе Gaslight у Гринвіч-Вілледж.[7] Вони переїхали до Маямі та відкрили фолк-клуб The Gaslight South[7], але повернулися до Нью-Йорка 1968 року[20]. Через два роки у них народилася дочка Адріана, а наступного року шлюб розпався. Через кілька місяців Добкін зробила камінг-аут як лесбійка, що на той час було рідкістю для публічної особистості. Вона познайомилася з партнеркою Лізою Коуен під час виступу на радіошоу в Нью-Йорку. Згодом цю зустріч назвали «коханням з першого погляду», пара стала жити разом 1971 року, проживаючи з дочкою Добкін Адріаною.[4]

29 квітня 2021 року перенесла внутрішньочерепну аневризму, після чого була госпіталізована до Вестчестерського медичного центру. Її відключили від апарату життєзабезпечення 11 травня та виписали 17 травня[21]. Вона померла вдома в оточенні родини в середу, 19 травня 2021 року. Причиною смерті назвали аневризму головного мозку та інсульт.[22] На момент смерті Добкін жила у Вудстоку, Нью-Йорк.[23] У неї залишилися дочка Адріан, брат і сестра, троє онуків та онучок, племінниці та племінники. Влітку 2021 року за нею відслужили панахиду[24].

Дискографія ред.

Альбоми ред.

  • Lavender Jane Loves Women (1973)
  • Living with Lesbians (1975)
  • Xx Alix (1980)
  • These Women (1986)
  • Yahoo Australia! Live from Sydney (1990)
  • Love & Politics (збірка, 1992)
  • Living with Lavender Jane (CD перевидання перших двох альбомів, 1998)

Опубліковані праці ред.

  • (Not Just A Songbook) (1978)
  • Alix Dobkin's Adventures in Women's Music (1979)[25]
  • My Red Blood: A Memoir of Growing Up Communist, Coming Onto the Greenwich Village Folk Scene, and Coming Out in the Feminist Movement (2009)[26]

Примітки ред.

  1. ↑ https://www.windycitytimes.com/lgbt/PASSAGES-Lesbian-feminist-musician-activist-Alix-Dobkin-dies/70519.html
  2. ↑ Lesbian Music Legend Alix Dobkin Dies at 80
  3. ↑ Smith, Harrison (21 травня 2021). Alix Dobkin, who celebrated lesbian life in music, dies at 80. The Washington Post.
  4. ↑ а б Maxwell, Carrie (19 травня 2021). Passages: Lesbian-feminist musician, activist Alix Dobkin dies. Windy City Times. Chicago, Illinois.
  5. ↑ Clark, Jil (29 березня 1980). Alix Dobkin: Still a Separatist. Gay Community News. Т. 7, № 35. с. 8.
  6. ↑ Gianoulis, Tina. Dobkin, Alix (b. 1940). GLBTQ Encyclopedia. Архів оригіналу за 15 липня 2012.
  7. ↑ а б в г van Laarhoven, Kasper (28 грудня 2016). The Story of the Gaslight Café, Where Dylan Premiered 'A Hard Rain's a-Gonna Fall'. BedfordandBowery.com. Bedford & Bowery. Архів оригіналу за 28 грудня 2016.
  8. ↑ Rosechild, Rene (June 2010). Women's Music Icon Alix Dobkin on the Rise of Lesbian Feminism and Her Road to Fame. Curve. 20 (5): 44+ — через Academic OneFile.
  9. ↑ Zonkel, Phillip (19 травня 2021). Alix Dobkin, pioneering lesbian musician, dies at 80. Q Voice News.
  10. ↑ Associates | The Women's Institute for Freedom of the Press. www.wifp.org (амер.).
  11. ↑ The Reporter (PDF). Old Lesbians Organizing for Change. June 2015.
  12. ↑ Baim, Tracy (6 січня 2010). My Red Blood: A Memoir of Growing Up Communist, Coming Into the Greenwich Village Folk Scene, and Coming Out in the Feminist Movement. Windy City Times.
  13. ↑ Dobkin, Alix (1 вересня 2014). Alix Dobkin's letter to Kate Kendell of the National Council of Lesbian Women. DYKE, A Quarterly.
  14. ↑ Dobkin, Alix (21 жовтня 1998). Deconstruct This!. Feminist Reprise. (Originally published in Outlines.)
  15. ↑ Dobkin, Alix (June 2000). Sadomasochism: It's a Republican Thing. Off Our Backs. 30 (6): 16. JSTOR 20836638.
  16. ↑ Can Lesbian Identity Survive The Gender Revolution?. BuzzFeed News (англ.).
  17. ↑ Dobkin, Alix (21 червня 2000). MINSTREL BLOOD: (In)famous Last Words (For Now). Windy City Times.
  18. ↑ Alix Dobkin Columns (PDF). You Are A Splendid Butterfly.com.
  19. ↑ Dobkin, Alix (April 2000). The Emperor's New Gender. Off Our Backs. 30 (4): 14. JSTOR 20836592.
  20. ↑ Armstrong, Toni (May 1989). A Mother-Daughter Conversation: Alix Dobkin & Adrian Hood. Hot Wire: The Journal of Women's Music and Culture. 5 (2): 36 — через ProQuest GenderWatch.
  21. ↑ Dobkin, Loren (1 травня 2021). Alix's Story. CaringBridge. Процитовано 17 травня 2021.
  22. ↑ Dobkin, Loren. With Grace And Strength She's Shining Through. CaringBridge. Процитовано 19 травня 2021.
  23. ↑ Beaty, Thalia (21 травня 2021). 'Head lesbian,' singer and feminist, Alix Dobkin, dies at 80. Associated Press. Процитовано 22 травня 2021.
  24. ↑ Ring, Trudy (19 травня 2021). Lesbian Music Legend Alix Dobkin Dies at 80. The Advocate. Los Angeles, California.
  25. ↑ Dobkin, Alix (1979). Alix Dobkin's Adventures in Women's Music. New York: Tomato Publications. ISBN 9780934166003. OCLC 5958887.
  26. ↑ Dobkin, Alix (2009). My Red Blood: A Memoir of Growing Up Communist, Coming Onto the Greenwich Village Folk Scene, and Coming Out in the Feminist Movement (вид. 1st Alyson Books). New York: Alyson Books. ISBN 9781593501075. OCLC 423597901.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алікс_Добкін&oldid=41501627