Вікіпедія

Альба Сільвій

Альба Сільвій (лат. Alba Silvius) — міфічний цар Альба-Лонги. Син Латина Сільвія і батько Атіса Сільвія. За однією з версій, епонім міста. Крім античних авторів, згадується в «Історії королів Британії» Гальфріда Монмутського. Його статуя була встановлена на Форумі Августа.

Альба Сільвій
лат. Alba Silvius
Міфологія давньоримська
Місцевість Лаціум
Заняття суверен
Посада король
Династія Сільвії
Батько Латин Сільвій
Діти Атіс Сільвій

Життєпис ред.

Згідно з переказами, Альба-Лонга була заснована Асканієм як колонія Лавініуму. Місто було столицею Латинського союзу і важливим релігійним центром. Альбою-Лонгой правили царі з роду Сільвієв, нащадки брата чи сина Асканія. З цієї династії, по материнській лінії, походили близнюки Ромул і Рем — засновники Риму[1]. Французький історик XVIII століття Луї де Бофор першим висловив думку про штучність списку. Ця гіпотеза була підтримана наступними вченими і залишається загальновизнаною. Вважається, що список служив для заповнення трьохсотрічної лакуни між падінням Трої і заснуванням Риму. Археологічні відкриття XX століття дозволяють судити, що список був сформований Квінтом Фабієм Піктором або кимось із його попередників. На думку антикознавця Александра Грандаззі, початковий список був створений у середині IV століття до н. е.[2]

Альба Сільвій в римській міфології був нащадком Енея і п'ятим царем Альба-Лонги. Він наслідував своєму батькові Латину Сільвію. Наступником Альби став його син Атіс Сільвій[3]. Згідно Діонісію Галикарнаському, Альба Сільвій правив протягом 39 років. Антикознавець Р. Ларош вважав це число штучним. Виходячи з терміну правління його попередника — 51 рік, їх загальний час правління тривав 90 років, що становить рівно три покоління за тридцять років[4][5]. До того ж дослідник зазначає, що термін правління Альби Сільвія ідентичний терміну правління другого римського царя Нуми Помпілія, згідно датировкам Цицерона і Полібія[6].

Овідій, Тіт Лівій та Ієронім Стридонський іменують царя Альбою. Діодор Сицилійський, Діонісій Галікарнаський і Євсевій Кесарійський наводять інший варіант імені — Альбас. У середньовічному джерелі «Excerpta Latina Barbari», цар названий Альбасом Постумієм[7].

Р. Ларош вважав Латина Сільвія і Альбу Сільвія епонімами Лавініуму і Альба-Лонги відповідно. А те що Альба Сільвій успадковує Латину Сільвію, відображенням легенди про перенесення столиці Латинського союзу з Лавініуму в Альбу-Лонгу[8].

В «Історії королів Британії» ред.

Альба Сільвій згадується в середньовічній хроніці «Історія королів Британії» Гальфріда Монмутського. У розповіді про легендарного короля Британії Ебравка, який вів свій рід від Енея, говориться, що він мав двадцять синів і тридцять дочок. Дочки, серед яких була Галаес — найкрасивіша дівчина в Британії і Галлії, були відправлені в Італію, до двору Альби Сільвія. Згодом дівчата вступили в шлюб зі знатними троянцями. У той час троянці відчували нестачу наречених, так як за них не хотіли виходити заміж латинянки і сабінянки. Сини Ебравка, крім старшого — Брута, вирушили до Німеччини. Там вони під проводом свого брата Ассарака і за допомогою Альби Сільвія захопили владу в країні[9]. Дослідник Джейкоб Хаммер висловлював думку, що історія Ебравка заснована на біблійному оповіданні про ізраїльського суддю Івцана[10].

Напис ред.

 
Уламок напису з бази статуї Альби Сільвія

Пам'ятник Альбі Сільвію був встановлений на Форумі Августа разом з пам'ятниками іншим царям Альба-Лонги. Під час розкопок Форуму були знайдені уламки напису з бази статуї. Л. Чіоффі відносив до напису три уламки з форуму: a, b, c. Аттіло Деграсі у своїй реконструкції використовував тільки уламки a та b. Відновлений текст згідно Звіду латинських написів:

[Шо]стий [Аль]ба [Сільвій]
[Латина Силь]вія с(ин)
[прави]в Альбою [39] ро(ків).
Оригінальний текст (лат.)
[Se]xtus [Al]ba [Silvius]
[Latini Sil]vii f(ilius)
[regnavi]t Albae ann(os) [XXXIX][11].

Примітки ред.

  1. ↑ Smith, 1854, с. 87—88.
  2. ↑ Grandazzi, 2008, с. 731—890.
  3. ↑ Hard, 2004, с. 596.
  4. ↑ Діонісій Галікарнаський, I, 71.4.
  5. ↑ Laroche, 1982, с. 115.
  6. ↑ Laroche, 1982, с. 117.
  7. ↑ Trieber, 1894, с. 123—124.
  8. ↑ Laroche, 1982, с. 117—118.
  9. ↑ Гальфрід Монмутський, 27.
  10. ↑ Hammer, 1947.
  11. ↑ Geiger, 2008.

Джерела та література ред.

Джерела ред.

Література ред.

  • Joseph Geiger. The Heroes // The First Hall of Fame: A Study of the Statues in the Forum Augustum : [англ.]. — BRILL, 2008. — 240 p. — (Mnemosyne, Supplements, History and Archaeology of Classical Antiquity).
  • Alexandre Grandazzi. Chapitre X. Les Rois d’Albe : analyse d’une tradition // Alba Longa, histoire d'une légende. Recherches sur l'archéologie, la religion, les traditions de l'ancien Latium : [фр.]. — École française de Rome, 2008. — P. 731—890. — 988 p. — ISBN 9782728308323.
  • Jacob Hammer. Geoffrey of Monmouth's use of the Bible in the Historia Regum Britanniae : [англ.]. — Bulletin of the John Rylands Library. — 1947. — № 2. — С. 293—311. — ISSN 0301-102X.
  • Robin Hard, H. J. Rose. Aeneas, Romulus and the origins of Rome // The Routledge Handbook of Greek Mythology: Based on H.J. Rose's "Handbook of Greek Mythology" : [англ.]. — Psychology Press, 2004. — 753 p. — ISBN 9780415186360.
  • Roland A. Laroche. The Alban King-List in Dionysius I, 70-71: A Numerical Analysis : [англ.]. — Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte. — 1982. — № 1. — С. 112—120.
  • William Smith. ALBA LONGA // Dictionary of Greek and Roman Geography : [англ.]. — Walton & Maberly, 1854. — Vol. 1. — P. 87—89.
  • Conrad Trieber. Zur Kritik des Eusebios. I. Die Königstafel von Alba Longa : [нім.]. — Hermes. — 1894. — № 1. — С. 124—142.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альба_Сільвій&oldid=39369844