Алеку Гурмузакі
Алеку Гурмузакі (нар. 16 серпня 1823 в селі Чорнівка, тепер Новоселицького району Чернівецької області — † 8 (20) березня 1871, Неаполь) — юрист, журналіст, фольклорист, громадсько-культурний діяч.
| Алеку Гурмузакі | |
|---|---|
| нім. Alexander Hormuzaki | |
 | |
| Народився |
16 серпня 1823 село Чорнівка, тепер Новоселицького району Чернівецької області |
| Помер |
8 (20) березня 1871 (47 років) м. Неаполь, Італія |
| Поховання | кладовище села Дулчешть повіту Нямц, Румунія |
| Підданство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | румун |
| Діяльність | юрист, журналіст, фольклорист, громадський діяч |
| Відомий завдяки | громадсько-культурний діяч |
| Alma mater | Віденський університет |
| Знання мов | німецька |
| Членство | Румунська академія |
| Посада | член Палати Цислейтаніїd[1] і Депутат Буковинського крайового сейму[d][1] |
| Брати, сестри | Євдоксій Гурмузакі[2], Георге Гурмузакі, Ніколае Гурмузакі і Константін Гурмузакі |
Біографія ред.
Народився 16 серпня 1823 року в селі Чорнівка, тепер Новоселицького району Чернівецької області. Брат Євдоксія і Георге Гурмузакі.
Закінчив німецький ліцей в Чернівцях, вивчав право на юридичному факультеті Віденського університету.
В 1848 році разом з братом друкує перший номер румунської газети «Буковина».
А. Гурмузакі все своє життя жив з думкою про заснування своєї друкарні, в якій він сам би друкував газету «Буковина».
Газета виходила не регулярно, останній номер газети був надрукований 2 жовтня 1850 року.
У 1861 році Алеку Гурмузакі разом з братом засновують у Чернівцях інтернаціональне товариство. У цьому товаристві брали активну участь різні верстви населення. Товариство друкувало і свій журнал «Foaiei» (Листок), На сторінках цього журналу можна було прочитати поезії, прозу та театральні п'єси.
В 1848 році в журналі «Foaiei» В. Александрі друкує свої вірші, гімни, балади, п'єси. Найвідоміший вірш — «Буковина», в якому він зображує край Буковину як «веселий городник», говорячи цим про те, що тут у мирі і злагоді проживають багато національностей. А хто відвідає цей край, той «плаче з радістю», і що саме Буковина дарує «посмішку небесну». Значне місце в журналі займає політична та літературна хроніка. Цей журнал першим оголосив про заснування товариства «Академічне товариство румунів у Бухаресті». Алеку Гурмузакі виступає на генеральних зборах товариства.
В 1868 році він подає прохання про введення в навчальний процес румунської мови як мови спілкування румунів, а також предмета національної історії в шкільну програму.
Завдяки своїм організаторським здібностям, письменницькому таланту та дипломатії Алеку Гурмузакі разом з братом стали визначними політичними діячами Буковини.
Помер Алеку Гурмузакі 8 березня (20) 1871 року в Неаполі, похований на родинному кладовищі села Дулчешть повіту Нямц, Румунія.[3]
Примітки ред.
- ↑ а б https://www.parlament.gv.at/WWER/PARL/J1848/Hormuzaki.shtml
- ↑ Hurmuzachi brothers
- ↑ Поводирі та меценати: краєзнавчо-бібліографічні матеріали. — Чернівці: ЧОУНБ ім. М. Івасюка, 2012. — 32 с. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
Джерела ред.
- Буковина. Визначні постаті: 1875—1919 (Біографічний довідник)/ Автор-упор. О. М. Павлюк. — Чернівці: Золоті литаври, 2000. — 252 с.
Матеріали по темі статті ред.
- 16 серпня — 185 років від дня народження румунського письменника та громадсько-політичного діяча Алеку Гурмузакі (1823—1871) // Пам'ятаймо! (Знаменні та пам'ятні дати Буковинив 2008 році): бібліографічний покажчик. Чернівці: Рута, 2008.- С. 170—171. — ISBN 966-568-942-3.
- 185 років публіцисту, громадсько-культурному діячеві Александру Гурмузакі(1823—1871)[16 серпня] // Гусар Ю. С. Буковинський календар. Ювілеї — 2008: словник-довідник / автор-упорядник Ю. С. Гусар.- Чернівці, 2008. — С. 74.
- Гурмузакі(Hurmuzachi) Александру // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: Словник-довідник.- Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2005.- С. 75-76.- ISBN 966-8500-64-4.
- Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ-початку ХХ ст. — Чернівці, 1999.- 574 с. [Про А. Гурмузакі — С. 62, 71, 72, 460.].