Алексюк Павло Павлович
Павло Павлович Алексюк (біл. Павел Паўлавіч Аляксюк) (28 листопада 1892 — 19??) — білоруський політичний діяч. Білоруський представник при Раді народних міністрів УНР в Києві (1917—1918)[2].
| Павло Павлович Алексюк | |
|---|---|
| Павел Паўлавіч Аляксюк | |
 | |
| Народився |
28 листопада 1892 Гродно, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Помер | невідомо |
| Громадянство |
.svg){kind=small} БНР |
| Національність | білорус |
| Діяльність | політик, адвокат |
| Галузь | політика[1] і право[1] |
| Alma mater | юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1915) |
| Знання мов | білоруська[1] |
| Членство | Q1963748?, Білоруська соціалістична громада, Велика Білоруська Рада, Центральна Білоруська Військова Рада, Q13031461?, Q14916965? і Товариство білоруської школи |
| Термін | 1917-1918 |
| Наступник | Тремпович Павло Вікторович |
| Партія | Білоруська соціалістична громада |
Життєпис ред.
Освіту здобув в чоловічій гімназії Гродно, згодом навчався на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, який закінчив у 1915 році. Після Лютневої революції 1917 року в Росії був членом Центрального бюро Білоруської соціалістичної громади (БСГ), в червні-липні 1917 року — працював заступником старшини Білоруського національного комітету в Мінську. Потім входив до складу виконавчого комітету Великої Білоруської Ради і Центральної Білоруської Військової Ради. З обох в 1918 році був виключений, звинувачений в розтраті коштів.
21 лютого 1918 року, при вступі до Мінська німецьких військ, вітав їх разом з білоруським політиком Романом Скірмунтом і представниками польських політичних організацій. Під час німецької окупації стає членом Мінського білоруського представництва. Один з ініціаторів проголошення в червні 1918 року Білоруської народної республіки[3].
Після того, як німецькі війська були виведені з Білорусі, вітав в Мінську вступ в місто польської армії, а також особисто Юзефа Пілсудського. З осені 1920 року очолював у Варшаві емігрантський Білоруський політичний комітет. Підтримував військову діяльність білогвардійських загонів Станіслава Булак-Балаховича проти Червоної армії, а також приєднання Західної Білорусі до Польщі. У 1920-ті роки займався адвокатською практикою в Новогрудку, що відійшов до Польщі, де був також заступником керуючого Товариства білоруської школи. Подальша доля невідома[4].
Примітки ред.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Організація внутрішньої структури та завдання народного міністерства закордонних справ УНР (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2018. Процитовано 5 січня 2018.
- ↑ Белоруссия (Belarus). Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 5 січня 2018.
- ↑ Тайны ушедшего века. Границы, споры, обиды
Посилання ред.
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 1: А — Аршын / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 1996. ISBN 985-11-0036-6.