Александр Віндман
Алекса́ндр Ві́ндман (6 червня 1975, Київ) — офіцер армії США. Ветеран війни в Іраку. Директор з європейських справ у Раді національної безпеки (2018—2020). У жовтні 2019 року дав свідчення перед Конгресом США з приводу скандалу Трампа та України.
| Александр Віндман | |
|---|---|
 | |
| Директор Ради національної безпеки США у справах Європи | |
| липень 2018 — 7 лютого 2020 | |
| Президент | Дональд Трамп |
| Народився |
6 червня 1975 (48 років) Київ, Українська РСР, СРСР[1] |
| Відомий як | офіцер, дипломат, посадова особа |
| Місце роботи | Рада національної безпеки США |
| Країна | США |
| Alma mater | Бінгемтонський університет[2], Гарвардський університет[1] і Franklin Delano Roosevelt High Schoold |
| Нагороди | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ранні роки ред.
Александр Віндман і його брат-близнюк Євген народилися в єврейській родині в Києві[3][4]. У грудні 1979 року, після смерті матері, трирічні близнюки та їхній старший брат Леонід переїхали до Нью-Йорка з батьком та бабусею. Вони виросли в бруклінському районі «Брайтон-Біч». Вільно розмовляє російською і українською мовами.[5]
Закінчив Державний університет Нью-Йорка в Бінгемтоні зі ступенем бакалавра 1998 року[6][3] Призначений у піхоту армії в січні 1999 року, був у Південній Кореї. 2003 року під час бойового відрядження до Іраку зазнав поранення від придорожньої міни, за що був нагороджений відзнакою Пурпурове серце. Здобув ступінь магістра в Гарвардському університеті з російської мови, Східної Європи і Центральної Азії. Спеціалізувався як експерт з військово-політичних ситуацій у Євразійському регіоні, служив на відповідних посадах у посольствах у Москві та Києві[7]. Був співробітником Ради з національної безпеки США.
Свідчення в Конгресі ред.
28 жовтня 2019 року опублікована вступна заява Віндмана на закритому засіданні Комітету з розвідки Палати представників, Комітету у закордонних справах Палати представників і Комітету з нагляду Палати представників, напередодні його показань наступного дня. Віндман свідчив:[8]
Навесні 2019 року я дізнався про [втручання] сторонніх осіб, які розповсюджують неправдиві відомості про Україну, несумісні з консенсусною думкою про міжвідомчу взаємодію, що «завдають шкоди національній безпеці США», а також «підривають зусилля уряду США щодо розширення співпраці з Україною».
Віндман також сказав, що він був стурбований двома подіями, проти яких він висловив офіційні заперечення. Перша подія сталася 10 липня на зустрічі між Олександром Данилюком — тодішнім секретарем РНБО України та радником з національної безпеки США Джоном Болтоном, на якій були присутні посли Курт Волкер і Ґордон Сондленд, а також міністр енергетики Рік Перрі. На цій зустрічі Сондленд попросив Україну почати розслідування проти Джо Байдена, що представили як передумову зустрічі [Володимира Зеленського] з президентом Трампом. Віндман повідомив, що Болтон раптово перервав зустріч і що він і Фіона Гілл сказали послу Сондленду, що його коментарі недоречні, та він повідомив про свої побоювання головному раднику РНБ[9]
Друга подія відбулася 25 липня під час розмови телефоном між президентом Трампом і Володимиром Зеленським. Віндман заявив: «Я був стурбований [цим] дзвінком. Я не думав, що було б доречно вимагати, щоб іноземний уряд розслідував дії громадянина США, і я був стурбований наслідками цього на політику підтримки України урядом США. Я зрозумів, що якщо б Україна продовжила розслідування щодо Байдена і „Бурісми“, це, швидше за все, було б витлумачено як політична гра, яка, безсумнівно, призведе до того, що Україна втратить двопартійну підтримку, яку вона досі мала [у США]. Все це підірвало б національну безпеку США». Віндман також повідомив про цю подію головному раднику НСК Джону Айзенбергу.[10].
Відставка ред.
Президент Трамп сприйняв свідчення Віндмана в Конгресі як особисту уразу й чинив тиск на нього через його командування, що змусило полковника Віндмана подати у відставку з Армії США в липні 2020[11].
Особисте життя ред.
Віндман одружений. У нього є брат-близнюк, Євген — полковник армії, який призначений адвокатом з питань етики в Раді національної безпеки.[3][12] У нього є також старший брат Леонід, також офіцер в армії США.
Військові нагороди ред.
Нагороди та відзнаки Віндмана включають:
|
 |
   |
   |
  
|
   
|
 |
 
|
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Meet Alexander Vindman, the Colonel Who Testified on Trump’s Phone Call
- ↑ Purple Heart, Ranger tab, FAO: Meet the Army officer testifying about Trump’s Ukraine call
- ↑ а б в Stolberg, Sheryl Gay (29 жовтня 2019). Who Is Alexander Vindman? A Ukrainian Refugee Turned White House Official Testifies in the Impeachment Inquiry. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ New York Times: Who is Alexander Vindman?
- ↑ Hakim, Danny (29 жовтня 2019). Army Officer Who Heard Trump's Ukraine Call Reported Concerns. The New York Times. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 30 жовтня 2019.
- ↑ Rempfer, Kyle (29 жовтня 2019). Purple Heart, Ranger tab, FAO: Meet the Army officer testifying about Trump’s Ukraine. Army Times. Архів оригіналу за 19 листопада 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Sheryl Gay Stolberg. Meet Alexander Vindman, the Colonel Who Testified on Trump's Phone Call//The New York Times, Oct. 29, 2019. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 30 жовтня 2019.
- ↑ READ: Ukraine Expert Lt. Col. Alexander Vindman's Opening Statement. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Read national security official Alexander S. Vindman's prepared remarks to Congress. NBC News (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Amita Kelly. READ: Ukraine Expert Lt. Col. Alexander Vindman's Opening Statement (англ.). NPR. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Свідок в процесі щодо імпічменту Трампа залишає військову службу у США, говорить про залякування — CNN//Голос Америки, 8 липня 2020. Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
- ↑ Siu, Benjamin (29 жовтня 2019). Who is Alexander Vindman, the Army officer defying the White House to testify about Trump's Ukraine call?. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.