Албанці в Швейцарії
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
Албанці у Швейцарії (нім. Albaner in der Schweiz, фр. Albanais en Suisse, італ. Albanesi in Svizzera, алб. Shqiptarët në Zvicër) переважно походять з Косово, Північної Македонії і меншою мірою з Албанії та інших албанськомовних територій на Балканському півострові. Їх точне число важко визначити, оскільки деякі етнічні албанці мають громадянство Північної Македонії, Сербії або інших країн колишньої Югославії.
Протягом 1990-х і 2000-х років у Швейцарії перебувала значна кількість албанців з колишньої Югославії. У той час, як помірна кількість громадян Югославії проживала у Швейцарії протягом 1980-х років, основна частина імміграції відбулася в результаті югославських воєн і пізніше війни в Косово, а також через возз'єднання сімей тих, хто іммігрував у цей період.
Станом на 2009 рік у Швейцарії проживало близько півмільйона іммігрантів з колишньої Югославії, що відповідає приблизно 6,5 % загального населення Швейцарії. Близько половини цієї кількості становлять албанці (переважно косовські албанці і меншою мірою албанці з Північної Македонії).
Взявши як одну групу, вихідці з колишньої Югославії є найбільшою групою іммігрантів у Швейцарії, за ними йдуть італійці — приблизно 294 000 осіб. З етнічної точки зору албанці становлять другу за чисельністю групу іммігрантів.
Історія ред.
До другої половини 20 століття контактів між Албанією та Швейцарією було дуже мало.
Через високий рівень безробіття серед албанців у Косово, Сербії, Чорногорії та Північній Македонії багато албанців приїхали як гастарбайтери до Швейцарії в 1970-х роках. Албанці швидко знайшли роботу та інтегрувалися в соціальні структури Швейцарії. Багато з гастарбайтерів залишилися у Швейцарії й незабаром перевезли всю родину.
До 1980-х років у Швейцарії були майже лише чоловіки-мігранти, які майже не сприймалися як албанці в суспільстві через їхнє югославське громадянство. Багато залишилися в Швейцарії так довго, що згодом змогли отримати прибуток від возз'єднання сімей.
Існує пам'ятна дошка в Цюриху, на якій зображена емігрантська спільнота косовських албанців, яка висловлює вдячність за те, що вони були прийняті до Швейцарії під час війни в Косові.
У 1990-х роках Швейцарія служила важливим центром албанської діаспори з Косово. Деякі з них видавали у Швейцарії албанськомовні газети, які вони служили основою для фінансування та організації ОАК.
З іншого боку, крах комуністичного режиму в Албанії має відношення лише до вимирання албанської діаспори у Швейцарії. На відміну від сусідніх італійців, таких як Німеччина та Албанії, хтось із громадян майже постійно повертав нелегальних іммігрантів назад.
Таким чином, кількість албанців у Швейцарії підскочила, коли ситуація в Косово в 1990-х роках ставала все складнішою. І приймаюча країна, і албанці були погано підготовлені до цієї ситуації й висловили труднощі у вирішенні ситуації.
Приймання ред.
Імідж груп колишньої Югославії у швейцарському суспільстві був дуже поганий. Згідно з опитуванням, проведеним у Цюриху у 2011 році, «колишні югослави» були найменш популярною групою іммігрантів, за ними йдуть турки, араби та німці.[1] За особливо поганий імідж виділяють албанців.[2] Як найбільша група, вони, як правило, є найбільш помітними, окрім фактора опозиції проти ісламу у Швейцарії та проблеми злочинності іммігрантів. Згідно зі статистичними даними за 2010 рік, у молодих чоловіків колишньої Сербії та Чорногорії (що значною мірою відповідає косовським албанцям у Швейцарії) було встановлено, що рівень злочинності становить 31 % молодих чоловіків у швейцарському населенні, тоді як у Хорватії, У Боснії і Герцеговині та Македонії рівень злочинності становив 23 % — 24 % від швейцарської кількості. Було зазначено, що рівень злочинності не може бути єдиною причиною поганого іміджу угруповання, оскільки рівень злочинності шріланкійців у Швейцарії був все ще вищим — 47 %, хоча ця група має набагато кращу репутацію.[3]
Прийняття і дискримінація ред.
Не рідко албанську діаспору в Швейцарії піддають ксенофобії та расизму. Багато труднощів інтеграції та кримінальні злочини деяких албанців викликали у багатьох швейцарців застережне ставлення до них, що призвело до страху, ненависті та невпевненості.[4]
Політичні партії, які публічно виступають проти надмірної імміграції та консерватизму традиційної швейцарської культури — зокрема, Швейцарська народна партія (SVP) — посилюють це негативне ставлення серед багатьох прихильників партії.[5] Ці партії вже розпочали низку народних ініціатив, які албанці назвали дискримінаційними.[6][7] У 1998 році Цюрихський SVP створив передвиборчий плакат із великими літерами "косовські албанці" та «Ні», коли мова йшла про фінансування проєкту інтеграції албанців.[8] У 2009 році швейцарська народна ініціатива «Проти будівництва мінаретів» була прийнята швейцарським народом. Багато албанців-мусульман були обурені таким результатом і висловили своє неприйняття. У 2010 році з'явилася так звана «ініціатива вигнання», яку також підтримали виборці. Згідно із законом, іноземці, які вчинили тяжкі злочини, мають бути депортовані з країни. Таким чином, ініціатива має знизити рівень злочинності та ускладнити натуралізацію іноземців. «Овечий плакат», розроблений SVP, привернув міжнародну увагу і був знову описаний багатьма організаціями іммігрантів у Швейцарії як дискримінаційний.[9]
Економічна інтеграція продовжує створювати труднощі для албанців у Швейцарії. У жовтні 2018 року рівень безробіття в Косові становив 7,0 %, а населення Північної Македонії — 5,3 %, що значно вище за показник для решти постійного населення. Дослідження, проведене Федеральним управлінням з міграції, виправдовує це частково низьким рівнем професійної кваліфікації серед старшого покоління та застереженнями, з якими албанська молодь стикається, вступаючи на роботу. У 1990-х роках багато висококваліфікованих албанців через невизнані дипломи мали такі роботи. B. у будівництві або в громадському харчуванні, де рівень безробіття, як правило, вищий. Це також впливає на рівень соціальної допомоги, який є вищим для етнічних албанців зі значними відмінностями залежно від країни походження. Найбільше постраждали вихідці з Албанії. Натомість кількість студентів албанського походження сьогодні збільшується. У 2008 році у швейцарських вишах навчалося лише 67 осіб, у 2017 році вже 460. Сьогодні албанологи та дослідники міграції припускають, що інтеграція та асиміляція албанців посилюється, аналогічно розвитку італійців у Швейцарії.
У своїй щорічній доповіді Amnesty International у 2010 році заявила, що «ініціатива проти мінаретів» стигматизує албанських мусульман у Швейцарії та посилює расизм у Швейцарії загалом.
У Швейцарії досі не зібрано статистичних даних про те, скільки людей називають себе албанцями. Згідно з переписом населення 2000 року, кількість людей, які розмовляють албанською, оцінюється в 170 000 осіб. У 2012 році було 1302 особи з Албанії, 79 261 з громадянством Косова і 61 668 з македонським громадянством, при цьому не всі косовці, ні всі македонці не були албанцями. Загальна кількість людей, які проживають у Швейцарії албанського походження, які мають натуралізовані та подвійні громадянства, на цей час оцінюється приблизно у 200 000 осіб. 3,1 % постійного населення Швейцарії у 2016 році заявили, що використовують албанську як основну мову, що відповідає 258'415. Таким чином, албанці разом із 316,525 італійцями, 303,525 німцями та 268,660 португальцями належать до найбільших груп іноземців у Швейцарії.
Албанці зосереджені в німецькомовній Швейцарії. Важливими центрами албанської діаспори в Швейцарії є Цюрих, Базель, Берн, Вінтертур і Санкт-Галлен.
Кількість албанців, які проживають у Швейцарії, офіційно не зафіксована, оскільки офіційна статистика розрізняє іноземців за національністю. Албанці були записані як громадяни Албанії, Македонії, Швейцарії або Серби. Особи з Балкан можуть бути натуралізовані вище середнього. Ці натуралізовані швейцарці повністю зникають у статистиці.
Статистика ред.
Кантони з найбільшою концентрацією албанців — це Ааргау, Базель-Штадт і Ландшафт, Берн, Женева, Санкт-Галлен і Цюрих, переважно в німецькомовній Швейцарії і в меншій мірі у франкомовній Швейцарії. Найменше їх можна знайти в Аппенцелль-Ауссерроден, Аппенцелль-Іннерроден, Нідвальден і Обвальден.
кантон | Громадяни Албанії | Громадяни Косова |
---|---|---|
Ааргау | 183 | 18 120 |
Аппенцелль Ауссерроден | 8 | 322 |
Аппенцелль Іннерроден | 0 | 11 |
Базель-ландшафт | 53 | 3743 |
Базель-Штадт | 69 | 2320 |
Берн | 227 | 8910 |
Фрібург | 53 | 4655 |
Женева | 266 | 5827 |
Гларус | 3 | 844 |
Граубюнден | 6 | 585 |
Юра | 11 | 565 |
Люцерн | 92 | 7 875 |
Невшатель | 22 | 1176 |
Нідвальден | 4 | 340 |
Обвальден | 0 | 284 |
Шаффхаузен | 20 | 1425 |
Швіц | 13 | 2941 |
Золотурн | 73 | 5831 |
Санкт-Галлен | 119 | 9 590 |
Тургау | 47 | 2855 |
Тічіно | 102 | 1729 |
Урі | 4 | 131 |
Вале | 34 | 2211 |
Во | 299 | 9793 |
Цуг | 24 | 1291 |
Цюрих | 381 | 18 452 |
Швейцарія | 2113 | 111 826 |
Культура ред.
З 1990-х років у Швейцарії виникли численні асоціації метою яких було представляти албанську діаспору. Спочатку це були лише релігійні та місцеві групи в деяких великих містах, пізніше були створені організації та громади, які мали б представляти всіх албанців по всій Швейцарії.
Серед найсильніших членських асоціацій є Албанська громада в Швейцарії (Albanian Bashkësia Shqiptare në Zvicër).[10] Для мусульман є перш за все Союз албанських імамів у Швейцарії (albi Unioni i imamëve shqiptarë në Zvicër) і Албансько-ісламська федерація Швейцарії (Alb. Башкесія Ісламе Шкіптаре Звіцер).[11][12] Серед найбільших інтелектуальних угруповань є спілка албанських інтелектуалів у Швейцарії (Alb. Bashkimi i Intellektualëve Shqiptarë në Zvicër). Асоціаціями для обміну між албанцями та швейцарцями є Institut Suisse d'Etudes Albanaises (ISEAL) та Товариство Швейцарія-Албанія.
Крім того, зараз існує безліч менших клубів, таких як футбольні клуби, танцювальні колективи, місцеві представництва політичних партій, професійні та студентські організації, навчальні заклади та релігійні групи.
У травні 2011 року в Берні було засновано союз усіх албанців у Швейцарії. Албанська парасолькова організація могла б функціонувати як лобі для албанців з усіх албанських районів на Балканах.
Помітні люди ред.
Примітки ред.
- ↑ Marc Helbling (2011): Why Swiss-Germans dislike Germans. [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Burri Shurani et al. (2010), 41-42, 67-70.
- ↑ Neue Statistik: Tamilen sind krimineller als Ex-Jugoslawen [Архівовано 8 грудня 2021 у Wayback Machine.], Tages-Anzeiger 12 September 2010.
- ↑ Die Albaner werden dereinst so integriert sein, wie die Italiener. 27 травня 2011. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2018.
- ↑ SVP mit Ausländerpolitik auf dem Vormarsch. 8 грудня 2009. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 3 грудня 2018.
- ↑ Stellungnahme zur Minarett-Initiative. 2 листопада 2013. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2018.
- ↑ Zentralrat will Minarettverbot kippen. 29 листопада 2010. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 3 грудня 2018.
- ↑ SVP-Plakat: Freispruch. 7 грудня 2001. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 3 грудня 2018.
- ↑ Misioni i albinfo.ch. 21 серпня 2009. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 3 грудня 2018.
- ↑ Bashkia Shqiptare ne Zvicer. 21 серпня 2009. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2018.
- ↑ uais. 21 серпня 2009. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2018.
- ↑ Albanische-Imame-vereinigen-sich. 27 лютого 2012. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.