Акула-молот звичайна

вид риб
Акула-молот звичайна

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Кархариноподібні (Carcharhiniformes)
Родина: Акули-молоти (Sphyrnidae)
Рід: Акула-молот (Sphyrna)
Вид: Акула-молот звичайна
Sphyrna zygaena
(Linnaeus, 1758)
Поширення акули-молота звичайної
Поширення акули-молота звичайної
Синоніми
  • Squalis pictus Blainville, 1816*
  • Squalus carolinensis Blainville, 1816*
  • Squalus zygaena Linnaeus, 1758
  • Zygaena malleus Valenciennes, 1822
  • Zygaena subarcuata Storer, 1848
  • Zygaena vulgaris Cloquet, 1830

* ambiguous synonym

Посилання
Вікісховище: Sphyrna zygaena
EOL: 46559950
ITIS: 160505
МСОП: 39388
NCBI: 195335
Fossilworks: 83212

Акула-молот звичайна (Sphyrna zygaena) — вид риб-молотів (Sphyrna), родини Sphyrnidae. Морська океанодромна пелагічна риба. Сягає довжини 5 м і ваги до 400 кг.

Ареал ред.

Зустрічається у Атлантиці на заході від Канади до Віргінських островів, також від Бразилії до Аргентини; на сході від Британії до Кот-д'Івуар, Середземне море включно.[2] Також відзначався в Чорному морі біля берегів Румунії[3]. У Індійському океані від Південної Африки до Шрі-Ланки. У Пацифіці від Сибіру до В'єтнаму, на півдні Австралії, біля Нової Зеландії і Гавайських островів[2]. У східній Пацифіці від північної Каліфорнії до Чилі[2].

Література ред.

  1. Casper, B.M., A. Domingo, N. Gaibor, M.R. Heupel, E. Kotas, A.F. Lamónaca, J.C. Pérez-Jimenez, C. Simpfendorfer, W.D. Smith, J.D. Stevens, A. Soldo, and C.M. Vooren (2005). Sphyrna zygaena. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто March 6, 2010.
  2. а б в Sphyrna zygaena at FishBase. Архів оригіналу за 18 серпня 2015. Процитовано 21 лютого 2012.
  3. Световидов А.Н (1964) Рыбы Черного моря. Москва, Наука, 551 с.

Посилання ред.