Акоп Карнеці
Ако́п Карнеці́ (вірм. Հակոբ Կարնեցի; 1619, Ерзурум — імовірно, 1673, там же) — вірменський хроніст XVII століття[2].
| Акоп Карнеці | |
|---|---|
| Народився |
лютий 1618[1] Ерзурум, Османська імперія[1] |
| Помер |
1673 Ерзурум, Османська імперія |
| Діяльність | літописець, історик, географ, священнослужитель |
| Галузь | географія |
Народився в родині священника у місті Ерзурумі, столиці Західної Вірменії (під контролем Османської імперії). Батько, Георг, надав своєму сину початкову освіту. У 1641 році Акоп вирушив до Ечміадзину (що в Східній Вірменії, під конролем Сефевідської імперії), де був висвячений у священники. Ведучи службу парафіяльним священником в Ерзурумі після свого повернення, в інший час присвячував себе переписуванню рідкісних рукописів та власному письменству[2].
Серед його творів:
- «Історія церкви Пресвятої Богородиці в Карині» (видана у Вагаршапаті у 1903 році К. Костаняном);
- «Топографія верхньої Вірменії» — всебічне топографо-географічне дослідження 23-х областей вірменського регіону Карін[en], з описом населення, його соціального та економічного життя та традицій кожної області (видана у Вагаршапаті у 1903 році К. Костаняном);
- «Хронологія» — опис важливих подій, що відбулись у Вірменії, починаючи 1482 та закінчуючи 1672 роком (видана у 1951 році В. Акопяном);
- «Життя отця Геворга Карнеці» (видана у 1951 році В. Акопяном)[2].
Також йому приписують одну книгу коментарів до Книги Пісні Пісень Соломона[2].
Мова Акопа Карнеці являє собою класичну вірменську, письмову мову його часу, з вкрапленнями запозичених слів та виразів[2].
Як і його батько, Акоп був одруженим священником. Імовірніше, що він помер в Ерзурумі, у 1673 році[2].
Примітки ред.
- ↑ а б Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г д е Хачикян, 2000, p. 825.