Аквітанський ярус
| Система/ Період |
Відділ/ Епоха |
Ярус/ Вік |
Вік (млн років) | |
|---|---|---|---|---|
| Четвертинний, Q | Плейстоцен, Q1 | Гелазький | молодше | |
| Неоген, N | Пліоцен, N2 | П'яченцький, N2pla | 2,58 | 3,60 |
| Занклійський ярус, N2zan | 3,60 | 5,33 | ||
| Міоцен, N1 | Мессінський, N1mes | 5,33 | 7,25 | |
| Тортон, N1tor | 7,25 | 11,63 | ||
| Серравалійський, N1srv | 11,63 | 13,82 | ||
| Лангійський, N1lan | 13,82 | 15,97 | ||
| Бурдігальський, N1bur | 15,97 | 20,44 | ||
| Аквітанський, N1aqt | 20,44 | 23,03 | ||
| Палеоген, |
Олігоцен, |
Хаттський, |
старіше | |
| Підрозділи неогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1]. | ||||
Аквіта́нський я́рус і вік (N1aqt) — пізній вік олігоценової епохи палеогенового періоду[2]. Деякі геологи аквітанський вік і ярус відносять до раннього міоцену.
Історія ред.
Аквітанський ярус уперше виділив Шарль (Карл) Маєр-Еймар 1857 року у своїй праці «Versuch einer neuen Klassifikation der Tertiär-Gebilde Europas» на території провінція Аквітанія (Ґасконь) у Франції, звідки й назва[3][2].
Географія ред.
Відклади аквітанського ярусу поширені в Західній Європі і синхронні відкладам полтавського ярусу в Україні[2].
Палеонтологія ред.
Для відкладів аквітанського ярусу характерна наявність двостулкових молюсків: Cardium, Leda, Arca, Ostrea, Pecten; черевоногих: Spiralis, Trochus; морських їжаків, мохуваток та ін[2].
Примітки ред.
- ↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
- ↑ а б в г Аквітанський вік і Ярус // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 135.
- ↑ Mayer-Eymar K., 1857.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- (англ.) Gradstein, F. M.; Ogg, J. G. & Smith, A. G. A Geologic Time Scale. — Cambr. : Cambridge University Press, 2004.
- Mayer-Eymar, K. Versuch einer neuen Klassifikation der Tertiär-Gebilde Europa’s // Verhandlungen der Schweizerischen Naturforschenden Gesellschaft. — 1857. — Nr. 17–19 (August). — S. 70–71 & 165–199.
- Steininger, F. F. et al. The Global Stratotype Section and Point (GSSP) for the base of the Neogene // Episodes. — 1997. — Vol. 20, iss. 1. — P. 23-28.
Посилання ред.
- GeoWhen Database — Aquitanian [Архівовано 22 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- Neogene timescale, at the website of the subcommission for stratigraphic information of the ICS
- Neogene timescale at the website of the Norwegian network of offshore records of geology and stratigraphy
- (англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала (версія серпня 2012 року) [Архівовано 24 грудня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.
| ← |
|
|||||||