Нафісет Гумерівна Айтекова[1] (уроджена Жане, рос. Нафисет Гумеровна Айтекова-Жанэ; нар. 21 березня 1940, Майкоп — пом. 8 вересня 2020) — акторка, співачка, заслужена артистка РРФСР, Народна артистка Республіки Адигея.

Нафісет Гумерівна Айтекова
рос. Нафисет Гумеровна Айтекова
Народилася 21 березня 1940(1940-03-21)
Майкоп, Адигейська АО, Краснодарський край, Російська РФСР, СРСР
Померла 8 вересня 2020(2020-09-08) (80 років)
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Нагороди Заслужений артист РРФСР

Біографія ред.

Нафісет Гумерівна Жане народилась 21 березня 1940 року в м. Майкоп. Батько — Гумер Зезарахович Жане, учасник Німецько-радянської війни; очолював Понежукайський райспоживсоюз, місцевий колхоз та сільпо. Мати — Галина Іванівна працювала медсестрою. Після народження батьки повернулись в аул Едепсукай-1, де пройшли її дитячі роки. Крім Нафісет в родині було ще три доньки.

В школі розпочала артистичну діяльність, яку після закінчення восьми класів продовжила вступивши в Адигейське педагогічне училище. На зональному огляді самодіяльності в Ростові-на-Дону на неї звернув увагу кінорежисер С.А. Герасимов, і рекомендував вступити в московський виш.

У 1957 р. в Майкоп приїхав ректор Державного інституту театрального мистецтва М.А. Горбунов з метою відбору талановитої молоді для навчання в другій національній студії. За його підтримки змогла вступити в інститут на відділення акторів музичної комедії, де навчалася під керівництвом Л. В. Баратова, Н. Д. Мордвинова, С. Х. Гушанського та інших. Її перший професійний досвід акторської гри відбувся там само в московському ДІТМ, де вона зіграла головну роль в опереті «Севастопольський вальс[ru]» К.Я. Лістова і яка стала початком її акторської кар'єри.

У 1962 р. вона закінчила ДІТМ з червоним дипломом, і на запрошення директора крайового театру оперети Т.Д. Гогави переїхала в Краснодар. Там за два роки виконала провідні партії у 5 спектаклях.[2]

У 1964 році Нафісет Айтекова-Жане перейшла до Адигейського драматичного театру імені А. С. Пушкіна[ru]. За роки своєї кар'єри вона зіграла понад 100 ролей у різноманітних спектаклях, охоплюючи твори класиків і сучасних авторів. Вона також виступала з концертами, популяризуючи адигейську музику та культуру.

Нагороди ред.

У 1979 році Нафісет Гумерівна була удостоєна звання Заслуженої артистки РСФСР, а в 1994 році — Народної артистки Республіки Адигея.

У 2016 р. указом голови Республіки Адигея отримала медаль «Слава Адигеї».[3]

Театральні роботи ред.

  • Сашико («Не хвилюйся, мама!» Н. Думбадзе, 1977)
  • Анна Андріївна («Ревізор» М. Гоголя, 1980)
  • Бабуца («Квартет для душі» Г. Хугаєва, 1980)
  • Місіс Беккерман («Інцидент» («Випадок в метро») Е. Баера, 1981)
  • Джиракіз («Початок легенди» Є. Мамія, 1981)
  • Пані Пернель («Тартюф» Мольєра, 1982)
  • невідомо («Бунт невісток» Б. Утіжева, 1982)
  • Мати ящірки («Ящірка» и «Дві стріли» А. Володіна, 1982)
  • Гуаша («Магічний наперсток» М. Абдоковав м М. Добагова, 1983)
  • Ксенія («Якби ж небо було дзеркалом» Г. Лордкіпанідзе по роману Н. Думбадзе, 1984)
  • Зінаїда Савішна («Іванов» А. Чехова, 1985)
  • Секретар Віктора («Я також життя» О. Гельмана)

Родина ред.

Чоловік — Махмуд Ісламович Айтеков.[4] Двоє дітей.

Примітки ред.

  1. Заслуженные артисты России
  2. Ушла из жизни народная артистка Адыгеи Нафисет Айтекова-Жанэ
  3. О награждении государственными наградами Республики Адыгея: указ Главы Республики Адыгея [от 22 марта 2016 года № 31] // Советская Адыгея. — 2016. — 24 марта. — С. 1.
  4. Нафисет Айтекова–Жанэ: «Не критикуйте кавказскую эстраду»

Джерела ред.

Література ред.

  • Бесиджев М. А. Актерская семья : [об актерах М. И. Айтекове и Н. Г. Айтековой-Жанэ]. — Майкоп : Адыг. респ. кн. изд-во, 1998. — 64 с., [8] л. ил. : ноты. — Часть текста адыг.
  • Луганская, Г. Б. Айтекова-Жанэ Нафисет Гумеровна (1940) [Текст] : 80 лет со дня рождения певицы, актрисы, заслуженной артистки РСФСР, народной артистки Республики Адыгея / Г. Б. Луганская // Памятные даты по Республике Адыгея на 2020 год : библиографический указатель / Нац. б-ка Респ. Адыгея, Отд. краевед. и нац. лит. — Майкоп, 2019. — С. 15 — 23. — Библиогр.: с. 22 — 23.