Адольф Фрідріх Гессе (нім. Adolf Friedrich Hesse; 30 серпня 1809, Бреслау — 5 серпня 1863, Бреслау) — німецький композитор і органіст.

Адольф Фрідріх Гессе
пол. Adolf Friedrich Hesse
Основна інформація
Дата народження 30 серпня 1809(1809-08-30)[1][2][…]
Місце народження Бреслау, Королівство Пруссія
Дата смерті 5 серпня 1863(1863-08-05)[1][2][…] (53 роки)
Місце смерті Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецький союз
Громадянство Королівство Пруссія
Професії органіст, композитор, диригент
Вчителі Friedrich Wilhelm Bernerd
Відомі учні Jacques-Nicolas Lemmensd
Інструменти орган і орган[d]
Жанри класична музика
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Адольф Фрідріх Гессе народився 30 серпня 1809 року в місті Бреслау в родині висококваліфікованого теслі, який захоплювався органобудуванням і прагнув дати синові всі можливості для занять музикою. Навчався у Фрідріха Вільгельма Бернера і Ернста Кьолера в Бреслау, пізніше вдосконалювався під керівництвом Християна Генріха Рінка.

Вже в 1827 році він написав перші твори для оркестру, в тому ж році зайняв посаду другого органіста в соборі Святої Єлизавети (при головному органістові Кьолері). Протягом наступних двох років здійснив перші гастрольні поїздки, в ході яких, зокрема, познайомився з Луї Шпором, які значно вплинули на нього.

У 1831 році Гессе став головним органістом Бернардинського собору, що не завадило йому також гастролювати в Лондоні й Парижі (1844 року — виступ у щойно збудованому соборі Сент-Есташ). Органну гру Гессе високо оцінив Роберт Шуман, який відзначив, що відомий педантизм манери (нім. schulmeisterliche Anschlage) доречний і виграшний для органіста, помітно знецінює гру Гессе на фортепіано. Пізніше Гессе також диригував симфонічними концертами в опері Бреслау.

Серед його учнів були, зокрема, Карл Бергман і Жак Ніколя Лемменс.

Адольф Фрідріх Гессе помер 5 серпня 1863 року в рідному місті.

Примітки ред.

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118704133 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.

Література ред.

Посилання ред.