Адольф Кун
Адольф Кун (нім. Adolf Kuhn, 1826, Крешовиці — 30 листопада 1914, Львів) — архітектор.
| Адольф Кун | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народження | 1826 |
| Смерть | 30 листопада 1914 |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна (підданство) |
 Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Краків, Львів |
| Архітектурний стиль | історизм |
| Членство | Польське політехнічне товариство у Львові |
 Адольф Кун у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився в родині краківського скульптора Фердинанда Куна[1]. Навчався у Кракові, пізніше у Франції. Від 1849 року працював у будівельному департаменті краківського магістрату. 1867 року оселився у Львові. Від 1878 року член Політехнічного товариства у Львові[2], у 1882 році входив до його правління[3]. Член Товариства уповноважених будівничих. Належав до Галицької інженерної палати. Двічі обирався її головою[1]. Від 1903 року — почесний член[4]. Член Галицького господарського товариства[5]. Входив до складу журі конкурсів проєктів костелу святої Єлизавети у Львові (1903)[6], будинку Політехнічного товариства (1905)[7]. Заснував власне проєктне бюро. Проєктував будівлі у різних напрямках історизму. Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі[8].
Роботи ред.
- Палац Сапігів на вулиці Коперника у Львові (1867).
- Неоготичний житловий будинок на нинішній вулиці Стефаника, 11 у Львові.
- Корпуси психіатричної лікарні на Кульпаркові у Львові (1867—1876).
- Відбудова монастиря бернардинів у Сокалі.
- Костел у Делятині.
- Костел у Трускавці (1859, 1860).
- Костел у селі Корналовичі.
- Відбудова веж костелу бернардинського монастиря під Сокалем після пожежі 1870 року[9].
- Неоготичний костел в Озерянах (1870—1876)[10].
- Костел у селі Більче-Золотому (1878—1880).
- Костел у Любачеві (1884). Тринавовий храм, спроєктований у неороманському стилі для відносно широкої і короткої ділянки[11].
- Перебудова у стилі історизму кам'яниці на нинішній вулиці Винниченка, 10 у Львові (1890)[12].
-
Костел в Озерянах -
Дім на вулиці Стефаника у Львові -
Палац Сапігів
Примітки ред.
- ↑ а б Ilustrowany Kuryer Codzienny. — 20 kwietnia 1915. — № 90. — S. 5. (пол.)
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 90.(пол.)
- ↑ Towarzystwo Politechniczne… — S. 76.
- ↑ Piłatowicz J. Ruch stowarzyszeniowy inżynierów i techników polskich do 1939 r. — Warszawa: PRIMUM, 2005. — Т. 2. — S. 31. — ISBN 83-921738-2-1.(пол.)
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim. — Lwów: Drukarnia Władysława Łozińskiego, 1887. — S. 551. (пол.)
- ↑ Kościoł św. Elżbiety // Słowo Polskie. — 18 marca 1903. — № 129. — S. 1. (пол.)
- ↑ W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 27. (пол.)
- ↑ Słowo Polskie. — 1 grudnia 1914. — № 542. — S. 2. (пол.)
- ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. — С. 203. (рос.)
- ↑ Czasopismo Techniczne. — 1885. — № 1. (пол.)
- ↑ Projekt kośćioła parafialnego katolickiego obrz. łacińskiego w Lubaczowie // Czasopismo Techniczne. — 1884. — № 7. — S. 82—83. (пол.)
- ↑ Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Винниченка, 10 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
Джерела ред.
- Бірюльов Ю. О. Кун Адольф // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3 : К. — С. 684, 685. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- Бірюльов Ю. Кун Адольф [Архівовано 6 липня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |