Вікіпедія

Адольф Кайпр

Слуга Божий Адольф Кайпр SJ (чеськ. Adolf Kajpr; 5 липня 1902, Гредле — 17 вересня 1959, Леопольдов) — чеський католицький священник, єзуїт, публіцист та мученик.

Адольф Кайпр
Народився 5 липня 1902(1902-07-05)[1][2][…]
Hředled або Hředled[5][3]
Помер 17 вересня 1959(1959-09-17)[1][2][3] (57 років)
Леопольдов, Глоговец, Трнавський край, Словаччина[3]
Поховання Вишеградський цвинтар
Діяльність письменник, журналіст, католицький священник, філософ, редактор
Конфесія католицтво і католицька церква[2]
Нагороди

Ув'язнений нацистами (1941—1945) та комуністами (1950—1959).

Життєпис ред.

Дитинство та ранні роки (1902—1927) ред.

Адольф Кайпр народився 5 липня 1902 року в Гредле, хрещений 12 липня 1902 року. Коли мати померла, батько повернувся з синами до рідного села Братроніце, де також невдовзі помер. За сиротами залишилася доглядати їх тітка Клара разом із чоловіком Йозефом Бржеком. Адольф виховувався в християнській вірі. Між 1908 і 1916 роками навчався в початковій школі, але незабаром пішов з неї через фінансові труднощі. Працював робітником, навчився шевської справи і врешті-решт став учнем у школі сусіднього села. Зацікавившись навчанням, він також підготувався до навчання в середній гімназії. З 1924 по 1926 рік проходив військову службу в Чехословацькій армії.

Вступ до Товариства Ісуса (1928—1937) ред.

Після шостого класу він вступив на новіціат Товариства Ісуса, який відбув у Велеграді з 1928 по 1930 рік. У цей час він також готувався до іспиту на закінчення школи, який склав із відзнакою. 15 серпня 1930 року він склав чернечі обіти у Велеграді. У 1930—1932 рр. вивчав філософію в Егенговені (нині частина Левена) в Бельгії, а з 1932 по 1936 роки вивчав теологію в Інсбруку, де його було рукоположено в священичий сан 26 липня 1935 року.[6] Через кілька днів він відправив свою першу месу в Празькій церкві св. Ігнатія Лойоли та Братроніцькій церкві Всіх Святих.

У нацистських концтаборах ред.

Після публікацій у католицьких журналах, у яких він критикував нацистів, його було ув'язнено у концтаборі Дахау. На обкладинці одного з журналів за 1939 рік було зокрема зображено Христа, що перемагає смерть, представлену у вигляді символів нацизму.

Відновлена канцелярська та редакторська діяльність ред.

15 серпня 1945 році склав четвертий чернечий обіт і став професом Товариства Ісуса. Був відомим проповідником і керівником духовних реколекцій та вправ, відновив публікацію Dorost, хоча незабаром після цього також став редактором журналу Katolík: list pro kulturu a život z víry (Католик: журнал про культуру і життя вірою), який з 1945 по 1948 рік став його головною платформою для поширення Євангелія, його концепції християнського життя та апостольства, а також його коментарів про сучасне суспільство.

Потім Кайпр повністю присвятив свою діяльність душпастирському служінню. У проповідях він зміцнював віру своїх слухачів і продовжував полеміку проти матеріалізму та марксистської критики релігії.

У комуністичних в'язницях ред.

Через п'ять років після звільнення з Дахау у 1945 році Кайпра було заарештовано комуністичною владою у Празі і засуджено до 12 років ув'язнення у комуністичних тюрмах за написання «крамольних» статей.  З 24 років свого священства Кайпр провів у в'язниці понад половину цього часу.

Помер 17 вересня 1959 року у в'язниці в місті Леопольдов.

Батифікаційний процес ред.

У 2017 році Генеральний настоятель єзуїтів о. Артуро Соса дав згоду на відкриття беатифікаційного процесу о. Кайпра. Дієцезіальний етап процесу офіційно розпочався у вересні 2019 року[7] і завершився 4 січня 2021 року. З цього приводу архієпископ празький кардинал Домінік Дука відслужив святу Месу у празькій церкві святого Ігнатія[8].

Джерела ред.

  • Vojtěch Novotný. Ministerium verbi: Kázání Adolfa Kajpra o mši svaté, o posledních věcech člověka a o rozličných aspektech víry. Praha: Karolinum, 2017.
  • Novéna o otci Adolfu Kajprovi: (5.7.1902 — 17.9.1959) ("Nowenna o ojcu Adolfie Knajprze: 5.7.1902 — 17.9.1959), wybrał i uporządkował Michal Altrichter, Olomouc, Wydawnictwo Centra Aletti Refugium Velehrad-Roma, 2017.
  • Vojtěch Novotný. Maximální křesťanství: Adolf Kajpr SJ a list Katolík [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Praha: Karolinum, 2012.
  • Jan Pavlík. Vzpomínky na zemřelé jezuity, narozené v Čechách, na Moravě a v moravském Slezsku od roku 1814. Olomouc: Refugium Velehrad-Roma, 2011, s. 341—347.
  • Adolf Kajpr. Svědectví doby. Praha: Česká křesťanská akademie, 1993.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в http://en.isabart.org/person/75129
  2. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  3. ↑ а б в г Regional Database of the Central Bohemian Research Library in Kladno
  4. ↑ Evidence zájmových osob StB
  5. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  6. ↑ Отець Адольф Кайпр — мученик, що помер зі сміхом на вустах. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 10 січня 2021.
  7. ↑ Mares, Courtney. ‘A martyr who died laughing’: Cause of priest imprisoned by Nazis and communists advances. Catholic News Agency (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  8. ↑ Отець Адольф Кайпр — мученик, що помер зі сміхом на вустах (англ.). Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адольф_Кайпр&oldid=35840588