Агора (фільм)
«Агора» — іспанська історична драма 2009 року. Режисер фільму Алехандро Аменабар, автори сценарію Алехандро Аменабар і Матео Ґіл, в головних ролях Рейчел Вайс і Макс Мінґела. Фільм співпрофінансовано іспанською компанією Sogecable[1] і презентовано під час конкурсного показу Каннського кінофестивалю 2009 року[2]. Реліз у Іспанії відбувся 9 жовтня 2009 року[3].
Агора | |
|---|---|
| Ágora | |
 Агора | |
| Жанр | історична драма |
| Режисер | Алехандро Аменабар |
| Продюсер | Фернандо Бовайра |
| Сценарист |
Алехандро Аменабар Матео Ґіл |
| У головних ролях |
Рейчел Вейш Макс Мінґела Оскар Айзек Ашраф Баргом |
| Оператор | Хаві Хіменес |
| Композитор | Даріо Маріанелі |
| Монтаж | Начо Руїс Капільяс |
| Художник | Guy Hendrix Dyasd |
| Кінокомпанія |
Mod Producciones Himenóptero Telecinco Cinema Canal+ España Cinebiss |
| Дистриб'ютор | Focus Features, Telecinco Cinema |
| Тривалість | 127 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
 Іспанія |
| Рік | 2009 |
| Дата виходу |
17 травня 2009 (Каннський кінофестиваль) 11 лютого 2010 (Україна) |
| Кошторис | € 50 000 000 |
| Касові збори | 38,4 млн. $ |
| IMDb | ID 1186830 |
| Рейтинг | MPAA: R |
| www.agorathemovie.com | |
Інтрига ред.
У фільмі розповідається історія Гіпатії, жінки філософа з римського Єгипту, роль якої зіграла Рейчел Вайс. Через поетичну вільність, біографічний фільм має романтичну складову: кохання раба Гіпатії до неї[4].
Сюжет обертається довкола філософа-астронома Гіпатії з Александрії (Вайс) і декількох чоловіків, її знайомих, наприклад раба Давуса (Мінгелла), який розривається між почуттям любові до своєї господині та можливістю здобуття волі через прийняття християнства, вплив яких щораз зростає[5].
Історична точність ред.
Релігійний антидифамаційний обсерватор[6] висловився негативно стосовно стрічки, яка «викликає ненависть до християн і підсилює хибні стереотипи стосовно Католицької Церкви».
Видання Кембриджського університету The Cambridge History of Science описало цей фільм як "показово анахронічний", особливо критикуючи зображену в фільмі фікцію відкриття Гіпатією закону вільного падіння та геліоцентричних орбіт планет Сонячної системи.[7]
Антоніо Мампасо, іспанський астрофізик та один із наукових радників фільму Агора, сумнівається, що Іпатія винайшла ареометр, інструмент, яким користуються й донині, та що її батько Теон Александрійський, разом з Іпатією, міг винайти астролябію.[8] Обидва інструменти було винайдено століттями раніше, тож за життя Гіпатії греки їх уже вживали.[9][10][11][12][13] Відсутні також докази, що історична Гіпатія коли-небудь вивчала геліоцентричну модель, запропоновану Аристархом Самоським[14] чи що вона коли-небудь знайшла якийсь доказ на підтвердження цієї гіпотези.[15][16]
Фільм вводить в оману стосовно долі Александрійської бібліотеки та життя Гіпатії.[15] Будь-які документи, що засвідчували б існування історичної Александрійської бібліотеки після народження Гіпатії, відсутні.[17] Фільм також наголошує, що Гіпатія була атеїсткою,[16] що безпосередньо суперечить історичному факту: вона була послідовницею неоплатонізму, вчення Плотіна, який вірив, що мета філософії — це "містичне єднання з божественним."[16]
Роберт Баррон, американський римо-католицький священник, пише у своїй статті: "Гіпатія й справді була філософом і її справді замордував натовп у 415 р., але майже все інше з того, що розповідають Ґіббон, Саган і Аманабар, є неправдою".[18] Ірен A. Артемі, доктор богослов'я з Афінського університету, стверджує, що "цей фільм — хоча й начебто не виступаючи проти християнства — насправді зображує християн фундаменталістами, обскурантистами, неуками і фанатиками".[19] Схожі й зауваги атеїстичного блогера Тіма О'Ніла: "Знову й знову до історії додано елементи, відсутні в джерелах: руйнування бібліотеки, каменування євреїв у театрі, засудження Кирилом вчення Гіпатії за те, що вона жінка, геліоцентричний "прорив" та гіпотетична арелігійність Гіпатії."[15] Едвард Дж. Воттс, визнаючи емоційну силу фільму, критикує викривлення історії в ньому, як-от підміну філософських ідей науковими винаходами і відкриттями на догоду сучасній авдиторії, вигадані погрози Гіпатії через її стать та візуальне змішування монахів із екстремістами талібану, що знецінює саме життя Гіпатії та хибно характеризує пізніші століття.[20]
Акторський склад ред.
- Рейчел Вайс — Гіпатія з Александрії
- Макс Мінгелла — Давус, раб Гіпатії
- Оскар Айзек — намісник Орест
- Семмі Семір — єпископ і святий Кирило з Александрії
- Мануель Каучі — єпископ Теофіл з Александрії, дядько Кирила
- Ашраф Баргом — Амоній, параболан-чорноризник
- Майкл Лонсдейл — Теон з Александрії, батько Гіпатії і управляючий Александрійським мусейоном
- Руперт Еванс — єпископ Сінезій з Кірени
- Гамаюн Ешраді — Аспазіус, літній раб
Нагороди ред.
- 2009 — 7 премій «Гойя»: найкращий оригінальний сценарій (Алехандро Аменабар, Матео Хіль), керівництво виробництвом (Хосе Луїс Есколар), операторська робота (Хаві Хіменес), робота художника (Гай Діас), костюми (Габріелла Пескуччі), грим та зачіски (Ян Сьюелл, Сюзанна Стокс-Мантон), спецефекти (Кріс Рейнольдс, Фелікс Берже)
- 2009 — 6 номінацій на премію «Гойя»: найкращий фільм, режисер (Алехандро Аменабар), оригінальна музика (Даріо Маріанеллі), жіноча роль (Рейчел Вайс), монтаж (Начо Руїс Капільяс), звук (Пітер Глоссоп, Гленн Фрімантл)
Примітки ред.
- ↑ Latino Review «Rachel Weisz Goes Agora» 14 March 2008 [Архівовано 2 червня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ [1] [Архівовано 18 серпня 2011 у Wayback Machine.] i [2] [Архівовано 27 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Агора — терміни релізів. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 19 лютого 2010.
- ↑ Трейлер до фільму «Агора». Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 19 лютого 2010.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 листопада 2009. Процитовано 19 лютого 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Observatorio Antidifamación Religiosa, офіційний сайт [Архівовано 13 жовтня 2009 у Wayback Machine.] (ісп.)
- ↑ David C. Lindberg, Michael H. Shank (eds.), The Cambridge History of Science: Volume 2, Medieval Science, Cambridge University Press, 2013.
- ↑ Sacristán, Enrique (10 вересня 2009). 'El mejor legado de Hipatia es su propia historia'. Servicio de Información y Noticias Científicas (SINC). Organization of Ibero-American States (OEI). Процитовано 4 липня 2021.
- ↑ Krebs, 'Groundbreaking Scientific Experiments, Inventions, and Discoveries of the Middle Ages and the Renaissance', p. 196 (2004).
- ↑ Sarma, ‘The Archaic and the Exotic: studies in the history of Indian astronomical instruments’, p. 241 (2008).
- ↑ Kari Vogt, "The Hierophant of Philosophy" - Hypatia of Alexandria, Kari Elisabeth Boerresen and Kari Vogt, Women's studies of the Christian and Islamic traditions: ancient, medieval, and Renaissance foremothers, p. 161 (1993).
- ↑ Forbes, 'A Short History of the Art of Distillation: from the beginnings up to the death of Cellier Blumenthal', p. 25 (1970).
- ↑ Waithe, 'Ancient women philosophers, 600 B.C.-500 A.D.', p. 192 (1987).
- ↑ Edward Jay Watts, Hypatia: The Life and Legend of an Ancient Philosopher, Oxford University Press (2017), 145.
- ↑ а б в O'Neill, Tim. (20 травня 2010). Hypatia and Agora Redux=Armarium Magnum. Процитовано 4 липня 2021.
- ↑ а б в Theodore, Jonathan (2016). The Modern Cultural Myth of the Decline and Fall of the Roman Empire. Manchester, England: Palgrave, Macmillan. с. 183. ISBN 978-1-137-56997-4.
- ↑ Bagnall, R. S. (2002). Alexandria: Library of Dreams. Proceedings of the American Philosophical Society. 146 (4): 348—362. ISSN 0003-049X. JSTOR 1558311.
- ↑ Barron, Robert (9 травня 2010). Christians must resist dangerous silliness of 'Agora'. Catholic New World. Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 11 лютого 2011.
- ↑ Artemi, Irene A. (12 лютого 2010). The historical inaccuracies of the movie "AGORA" by Alejandro Amenabar. Orthodoxos Typos. Процитовано 4 липня 2021.
- ↑ Edward Jay Watts, Hypatia: The Life and Legend of an Ancient Philosopher, Oxford University Press (2017), 145-147.
Посилання ред.
- Офіційна сторінка [Архівовано 30 квітня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- Рецензія на фільм[недоступне посилання з червня 2019](укр.)
- Рецензія на фільм[недоступне посилання з червня 2019](укр.)
- Георгий Захаров, ПСТГУ[ru]. Правда и ложь «Агоры» [Архівовано 11 січня 2017 у Wayback Machine.] // Журнал «Фома»[ru], 18 березня 2010 14:15; mirror [Архівовано 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.] on pravoslavie.ru; mirror [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.] on За Веру, Семью и Отечество; (рос.)
- Владимир Григорян. Кто убил Ипатию? [Архівовано 23 травня 2015 у Wayback Machine.] Фильм «Агора» и реальная история // Сайт 'Атеизму-нет', 17 грудня 2010 09:52 (рос.)
|
Це незавершена стаття про іспанський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |