Агатту

острів Сполучених Штатів Америки

Агатту (алеут. Angatux̂;[1] рос. Агатту) — острів на Алясці, частина Ближніх островів у західній частині Алеутських островів. З площею 221,59 км2 Агатту є один із найбільших безлюдних островів на Алеутах. Він є другим за величиною з Ближніх островів після острова Атту. Острів має вулканічне походження і значно гористий, вкритий тундровою рослинністю. Найвища точка острову досягаю 632 м над рівнем моря. Його довжина становить 30 км, а ширина 19,7 км.

Агатту
Географія
52°26′07″ пн. ш. 173°34′32″ сх. д. / 52.435277777805772814° пн. ш. 173.57555555558775495° сх. д. / 52.435277777805772814; 173.57555555558775495Координати: 52°26′07″ пн. ш. 173°34′32″ сх. д. / 52.435277777805772814° пн. ш. 173.57555555558775495° сх. д. / 52.435277777805772814; 173.57555555558775495
Акваторія Тихий океан
Група островів Ближні острови
Площа 221,539 км²
Довжина 29 км
Ширина 14 км
Країна
 США
Адм. одиниця Аляска
Населення 0 осіб
Агатту. Карта розташування: Аляска
Агатту
Агатту
Агатту (Аляска)
Мапа

CMNS: Агатту у Вікісховищі

Навколишнє середовище ред.

BirdLife International визнала Агатту важливою орнітологічною територією (IBA).[2] В межах острова є сім великих колоній морських птахів з популяцією приблизно 66 000 птахів. На острові гніздиться близько 1% світової популяції тихоокеанських бакланів і топориків. Серед інших мешканці можна відмітити берингійського побережника, круглодзьобого плавунця, сивоголового катуньчика та пуночку. Алеутських малих казарок знову завезли на острів після того, як у 1970-х роках з острова вигнали лисиць.[3] Знищення лисиць на острові також дозволило природоохоронцям реінтродукувати тундрову куріпку (Lagopus muta evermanni). У 2006 році були повідомлення про щонайменше 25 гніздових пар куріпок на острові.[4]

Геологія ред.

Агатту є унікальним серед вулканічних Алеутських островів тим, що він майже повністю складається з осадових порід. Ці породи явно відкладалися у воді та складаються переважно з аморфного кремнезему та дрібного детриту, отриманого з вулканічної місцевості. Магматичні породи незначно представлені інтрузіями порфіру, діабазу, трапу. Весь острів був значно вкритий льодом.[5]

Жителі ред.

Археологічні розкопки виявили докази та останки алеутів, які жили на острові Агатту ще в 760 році до н. е.[6] Зважаючи на кількість одночасно заселених археологічних пам’яток на острові, експерти підрахували, що населення до контакту могла досягати 500-1000 осіб.[6] Після контакту з росіянами у 1751 році населення Агатту стрімко скоротилося. Російські торговці по кілька років залишалися на Ближніх островах, полюючи на морських видр. Взаємодія з алеутами іноді була жорстокою.[7] До 1760-х років усі жителі Ближніх островів переїхали в селище на острові Атту. Під час Другої світової війни жителі села Атту були інтерновані Японією, а в кінці війни тих, хто вижив, переселили на острів Атка.

Галерея ред.

Список літератури ред.

  1. Bergsland, K. (1994). Aleut Dictionary. Fairbanks: Alaska Native Language Center.
  2. Agattu Island colonies). BirdLife Data Zone. BirdLife International. 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
  3. Ptarmigan pioneers island-hop in Aleutians, Alaska Science Forum. Архів оригіналу за 1 вересня 2006. Процитовано 12 вересня 2006.
  4. Biological clock turned back in western Aleutians. Архів оригіналу за 6 грудня 2006. Процитовано 2 грудня 2006.
  5. Note on the Geology of Agattu, an Aleutian Island, Robert P. Sharp, The Journal of Geology, Vol. 54, No. 3 (May, 1946), pp. 193-199
  6. а б D.G. Corbett, D. Causey, M. Clemente, P.L. Koch, A. Doroff, C. Lefavre, D. West (2008) "Aleut Hunters, Sea Otters, and Sea Cows", Human Impacts on Ancient Marine Ecosystems, University of California Press
  7. Black, Lydia (2004). Russians in Alaska. Fairbanks: University of Alaska Press. ISBN 1-889963-05-4.

Додаткові посилання ред.