Агатту

Агатту
Географія
	52°26′07″ пн. ш. 173°34′32″ сх. д. / 52.435277777805772814° пн. ш. 173.57555555558775495° сх. д.Координати: 52°26′07″ пн. ш. 173°34′32″ сх. д. / 52.435277777805772814° пн. ш. 173.57555555558775495° сх. д.
Акваторія	Тихий океан
Група островів	Ближні острови
Площа	221,539 км²
Довжина	29 км
Ширина	14 км
Країна
	США
Адм. одиниця	Аляска
Населення	0 осіб ;
	Агатту Агатту (Аляска)
	Агатту у Вікісховищі

Агатту (алеут. Angatux̂;^[1] рос. Агатту) — острів на Алясці, частина Ближніх островів у західній частині Алеутських островів. З площею 221,59 км² Агатту є один із найбільших безлюдних островів на Алеутах. Він є другим за величиною з Ближніх островів після острова Атту. Острів має вулканічне походження і значно гористий, вкритий тундровою рослинністю. Найвища точка острову досягаю 632 м над рівнем моря. Його довжина становить 30 км, а ширина 19,7 км.

Навколишнє середовище ред.

BirdLife International визнала Агатту важливою орнітологічною територією (IBA).^[2] В межах острова є сім великих колоній морських птахів з популяцією приблизно 66 000 птахів. На острові гніздиться близько 1% світової популяції тихоокеанських бакланів і топориків. Серед інших мешканці можна відмітити берингійського побережника, круглодзьобого плавунця, сивоголового катуньчика та пуночку. Алеутських малих казарок знову завезли на острів після того, як у 1970-х роках з острова вигнали лисиць.^[3] Знищення лисиць на острові також дозволило природоохоронцям реінтродукувати тундрову куріпку (Lagopus muta evermanni). У 2006 році були повідомлення про щонайменше 25 гніздових пар куріпок на острові.^[4]

Геологія ред.

Агатту є унікальним серед вулканічних Алеутських островів тим, що він майже повністю складається з осадових порід. Ці породи явно відкладалися у воді та складаються переважно з аморфного кремнезему та дрібного детриту, отриманого з вулканічної місцевості. Магматичні породи незначно представлені інтрузіями порфіру, діабазу, трапу. Весь острів був значно вкритий льодом.^[5]

Жителі ред.

Археологічні розкопки виявили докази та останки алеутів, які жили на острові Агатту ще в 760 році до н. е.^[6] Зважаючи на кількість одночасно заселених археологічних пам’яток на острові, експерти підрахували, що населення до контакту могла досягати 500-1000 осіб.^[6] Після контакту з росіянами у 1751 році населення Агатту стрімко скоротилося. Російські торговці по кілька років залишалися на Ближніх островах, полюючи на морських видр. Взаємодія з алеутами іноді була жорстокою.^[7] До 1760-х років усі жителі Ближніх островів переїхали в селище на острові Атту. Під час Другої світової війни жителі села Атту були інтерновані Японією, а в кінці війни тих, хто вижив, переселили на острів Атка.

Галерея ред.

Агатту в 2018 році
Карта західних Алеутських островів, Агатту позначено 2 .
Острів Агатту, хатина-притулок, Алеути, 1988 рік. Надано: USFWS

Список літератури ред.

↑ Bergsland, K. (1994). Aleut Dictionary. Fairbanks: Alaska Native Language Center.
↑ Agattu Island colonies). BirdLife Data Zone. BirdLife International. 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
↑ Ptarmigan pioneers island-hop in Aleutians, Alaska Science Forum. Архів оригіналу за 1 вересня 2006. Процитовано 12 вересня 2006.
↑ Biological clock turned back in western Aleutians. Архів оригіналу за 6 грудня 2006. Процитовано 2 грудня 2006.
↑ Note on the Geology of Agattu, an Aleutian Island, Robert P. Sharp, The Journal of Geology, Vol. 54, No. 3 (May, 1946), pp. 193-199
↑ ^а ^б D.G. Corbett, D. Causey, M. Clemente, P.L. Koch, A. Doroff, C. Lefavre, D. West (2008) "Aleut Hunters, Sea Otters, and Sea Cows", Human Impacts on Ancient Marine Ecosystems, University of California Press
↑ Black, Lydia (2004). Russians in Alaska. Fairbanks: University of Alaska Press. ISBN 1-889963-05-4.

Додаткові посилання ред.

Острів Агатту: блок 1149, район перепису 1, західна переписна зона Алеутських островів, Аляска Бюро перепису США
Морська карта острова Агатту Морська карта NOAA 16434 Острів Агатту, 6-е видання, травень 2004 р.
US Coast Pilot 9, Chapter 7, Aleutian Islands Archived 27 травня 2010
Фотографії острова Агатту Фотографії з острова Агатту, липень 2008 р
Археологічні дослідження на Агатту, Алеутські острови, AC Spaulding, 1962, Cushing-Malloy, Inc

[Bergsland-1] Bergsland, K. (1994). Aleut Dictionary. Fairbanks: Alaska Native Language Center.

[bli-2] Agattu Island colonies). BirdLife Data Zone. BirdLife International. 2020. Процитовано 15 грудня 2020.

[3] Ptarmigan pioneers island-hop in Aleutians, Alaska Science Forum. Архів оригіналу за 1 вересня 2006. Процитовано 12 вересня 2006.

[4] Biological clock turned back in western Aleutians. Архів оригіналу за 6 грудня 2006. Процитовано 2 грудня 2006.

[5] Note on the Geology of Agattu, an Aleutian Island, Robert P. Sharp, The Journal of Geology, Vol. 54, No. 3 (May, 1946), pp. 193-199

[D.G._Corbett,_D._Causey_2008-6] а ^б D.G. Corbett, D. Causey, M. Clemente, P.L. Koch, A. Doroff, C. Lefavre, D. West (2008) "Aleut Hunters, Sea Otters, and Sea Cows", Human Impacts on Ancient Marine Ecosystems, University of California Press

[Black-7] Black, Lydia (2004). Russians in Alaska. Fairbanks: University of Alaska Press. ISBN 1-889963-05-4.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]