Александру Авереску

(Перенаправлено з Авереску Олександр)

Александру Авереску (рум. Alexandru Averescu; 9 квітня 1859 — 2 жовтня 1938) — румунський державний і політичний діяч, маршал Румунії (від 1934).

Александру Авереску
рум. Alexandru Averescu
Александру Авереску
Александру Авереску
Прапор
Прапор
Прем'єр-міністр Румунії
9 лютого — 15 березня 1918
Монарх: Фердинанд I
Попередник: Йонел Братіану
Наступник: Александру Марґіломан
19 березня 1920 — 18 грудня 1921
Монарх: Фердинанд I
Попередник: Александру Вайда-Воєвод
Наступник: Таке Іонеску
30 березня 1926 — 4 червня 1927
Монарх: Фердинанд I
Попередник: Йонел Братіану
Наступник: Барбу Штірбей
 
Народження: 9 (21) березня 1859
Озерне (Ізмаїльський район)[1]
Смерть: 2 жовтня 1938(1938-10-02)[2] (79 років)
Бухарест, Румунія[3]
Країна: Румунія
Релігія: Православ'я
Освіта: Carol I National Defence Universityd і Second officers school in Bistrițad
Партія: Народна партія
Батько: Константин Авереску
Шлюб: Клотильда Авереску
 
Військова служба
Роки служби: 18761938
Приналежність: Румунія Румунія
Звання: маршал
Битви: Війна за незалежність Румунії (1877–1878)
Друга балканська війна
Перша світова війна:
Нагороди:
орден Святого Георгія IV ступеня орден Залізної Корони орден Михая Хороброго Order of Ferdinand I орден Білого Орла

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографічні дані ред.

Народився в селі Бабель в Молдавському князівстві (Ізмаїльський повіт, нині село Озерне Одеської області), на північний захід від Ізмаїла в родині поміщика. Брав участь в Російсько-турецькій війні 1877—1878 років. У 1886 закінчив військову академію у Турині (Королівство Італія). З 1895 по 1898 — військовий аташе в Берліні. В 19071908 — військовий міністр. У 1907 році керував придушенням селянських повстань у Валахії та Молдові. У 1911 призначений начальником румунського генерального штабу. Під час Другої Балканської війни (29 червня — 10 серпня 1913) керував операціями проти болгарської армії. Під час Першої світової війни 19141918 командував корпусом, пізніше армією. З 1919 — міністр внутрішніх справ. Здійснював каральні експедиції проти українського населення у Буковині та Бессарабії. У 19201921 і 19261927 — прем'єр-міністр Румунії. Домігся від держав Антанти визнання румунською територією Бессарабії. Засновник Народної партії, один з ідеологів створення «Великої Румунії». Під час свого другого прем'єрства в зовнішній політиці зближувався з Італією. У 1930-ті роки виступав за союз з Німеччиною.

Див. також ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961 (рос.)

Посилання ред.